На главную

Круг Евангельских чтений
СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ
 святых жен-мироносиц.
Составил священник Иоанн Малинин
Греческий текст диакон Сергий Богомолов.
Общая редакция свщ. Сергей Кирьянов.


Скачать весь Апракос: русс., ц-сл. и греч. (812kb).
Скачать весь Апракос: русс. и ц-сл. (656kb).

Возможно Вам понадобятся шрифты:
шрифт 1 (84кб)
Полный набор шрифтов для чтения греческих и церк-славян. текстов шрифты 2 (7,4мб)

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ, Свв.ЖЕН-МИРОНОСИЦ (ВОСКРЕСЕНИЕ)

Деян., 16 зач., VI.1-7

6.1 В те дни, когда умножились ученики, произошел у Еллинистов* ропот на Евреев за то, что вдовицы их пренебрегаемы были в ежедневном раздаянии потребностей. 2 Тогда двенадцать Апостолов, созвавши множество учеников, сказали: не хорошо нам, оставивши слово Божие, пещись о столах; 3 итак, братия, выберите из среды себя семь человек изведанных, исполненных Святаго Духа и мудрости: их поставим на эту службу; 4 а мы постоянно пребудем в молитве и служении слова. 5 И угодно было это предложение всему собранию; и избрали Стефана, мужа исполненного веры и Духа Святаго, и Филиппа, и Прохора и Никанора, и Тимона и Пармена, и Николая Антиохийца, обращенного из язычников; 6 их поставили пред Апостолами, и сии помолившись возложили на них руки. 7 И слово Божие росло, и число учеников весьма умножалось в Иерусалиме; и из священников очень многие покорились вере.
__________________________
* Евреи  из  стран  языческих.

 

 

 

(За? ѕ7i.) Во дни2 џны, ўмн0жившымсz ўченикHмъ, бhсть роптaніе є4ллинwвъ ко є3врeємъ, ћкw презирaеми бывaху во вседнeвнэмъ служeніи вдови6цы и4хъ. Призвaвше же дванaдесzть мн0жество ўчени6къ, рёша: не ўг0дно є4сть нaмъ, њстaвльшымъ сл0во б9іе, служи1ти трапeзамъ. Ўсмотри1те u5бо, брaтіе, мyжы t вaсъ свидётельствованы сeдмь, и3сп0лнєны д¦а с™а и3 премyдрости, и5хже постaвимъ надъ слyжбою сeю: Мh же въ моли1твэ и3 служeніи сл0ва пребyдемъ. И# ўг0дно бhсть сл0во сіE предъ всёмъ нар0домъ. И# и3збрaша стефaна, мyжа и3сп0лнена вёры и3 д¦а с™а, и3 філjппа, и3 пр0хwра и3 ніканHра, и3 тjмwна и3 пармeна и3 ніколaа, пришeльца ґнтіохjйскаго, И%хже постaвиша предъ ґп0стwлы, и3 помоли1вшесz возложи1ша на нS рyцэ. И# сл0во б9іе растsше, и3 мн0жашесz число2 ўчени6къ во їерусали1мэ ѕэлw2: мн0гъ же нар0дъ свzщeнникwвъ послyшаху вёры.

 

 

 

1 Ἐν δὲ ταῖς ἡμέραις ταύταις πληθυνόντων τῶν μαθητῶν ἐγένετο γογγυσμὸς τῶν Ἑλληνιστῶν πρὸς τοὺς Ἑβραίους, ὅτι παρεθεωροῦντο ἐν τῇ διακονίᾳ τῇ καθημερινῇ αἱ χῆραι αὐτῶν. 2 προσκαλεσάμενοι δὲ οἱ δώδεκα τὸ πλῆθος τῶν μαθητῶν εἶπον· Οὐκ ἀρεστόν ἐστιν ἡμᾶς καταλείψαντας τὸν λόγον τοῦ Θεοῦ διακονεῖν τραπέζαις. 3 ἐπισκέψασθε οὖν, ἀδελφοί, ἄνδρας ἐξ ὑμῶν μαρτυρουμένους ἑπτὰ, πλήρεις Πνεύματος ἁγίου καὶ σοφίας, οὓς καταστήσομεν ἐπὶ τῆς χρείας ταύτης· 4 ἡμεῖς δὲ τῇ προσευχῇ καὶ τῇ διακονίᾳ τοῦ λόγου προσκαρτερήσομεν. 5 καὶ ἤρεσεν ὁ λόγος ἐνώπιον παντὸς τοῦ πλήθους· καὶ ἐξελέξαντο Στέφανον, ἄνδρα πλήρη πίστεως καὶ Πνεύματος ἁγίου, καὶ Φίλιππον καὶ Πρόχορον καὶ Νικάνορα καὶ Τίμωνα καὶ Παρμενᾶν καὶ Νικόλαον προσήλυτον Ἀντιοχέα, 6 οὓς ἔστησαν ἐνώπιον τῶν ἀποστόλων, καὶ προσευξάμενοι ἐπέθηκαν αὐτοῖς τὰς χεῖρας. 7 καὶ ὁ λόγος τοῦ Θεοῦ ηὔξανε, καὶ ἐπληθύνετο ὁ ἀριθμὸς τῶν μαθητῶν ἐν Ἱερουσαλὴμ σφόδρα, πολύς τε ὄχλος τῶν ἱερέων ὑπήκουον τῇ πίστει.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ, Свв.ЖЕН-МИРОНОСИЦ (ВОСКРЕСЕНИЕ)

Мк., 69 зач., XV.43-XVI.8

15.43 В то время пришел Иосиф из Аримафеи, знаменитый член совета, который и сам ожидал Царствия Божия, осмелился войти к Пилату, и просил Тела Иисусова. 44 Пилат удивился, что Он уже умер; и призвав сотника, спросил его: давно ли умер? 45 И узнав от сотника, отдал Тело Иосифу. 46 Он, купив плащаницу, и сняв Его, обвил плащаницею и положил Его во гробе, который был высечен в скале; и привалил камень к двери гроба. 47 Мария же Магдалина и Мария Иосиева смотрели, где Его полагали. 16.1 По прошествии субботы, Мария Магдалина и Мария Иаковлева, и Саломия купили ароматы, чтобы идти помазать Его. 2. И весьма рано, в первый день недели, приходят ко гробу, при восходе солнца, 3 и говорят между собою: кто отвалит нам камень от двери гроба? 4 И взглянувши видят, что камень отвален; а он был весьма велик. 5 И вошедши во гроб, увидели юношу, сидящего на правой стороне, облеченного в белую одежду; и ужаснулись. 6 Он же говорит им: не ужасайтесь. Иисуса ищете Назарянина, Распятого; Он воскрес, Его нет здесь. Вот место, где Он был положен. 7. Но идите, скажите ученикам Его и Петру, что Он предваряет вас в Галилее; там Его увидите, как Он сказал вам. 8 И вышедши побежали от гроба; их объял трепет и ужас, и никому ничего не сказали, потому что боялись.

 

 

(За? …f.) Во врeмz џно, пріи1де їHсифъ, и4же t ґрімаfeа, благоoбрaзенъ совётникъ, и4же и3 т0й бЁ чaz цrтвіz б9іz, дерзнyвъ вни1де къ пілaту, и3 проси2 тэлесE ї}сова. Пілaтъ же диви1сz, ѓще ўжE ќмре: и3 призвaвъ с0тника, вопроси2 є3го2: ѓще ўжE ќмре; И# ўвёдэвъ t с0тника, дадE тёло їHсифови. И# купи1въ плащани1цу и3 снeмь є3го2, њбви1тъ плащани1цею: и3 положи2 є3го2 во гр0бъ, и4же бЁ и3зсёченъ t кaмене: и3 привали2 кaмень надъ двє1ри гр0ба. Марjа же магдали1на и3 марjа їwсjева зрsстэ, гдЁ є3го2 полагaху. И# минyвшей суббHтэ, марjа магдали1на и3 марjа їaкwвлz и3 салwмjа купи1ша ґрwмaты, да пришeдшz помaжутъ ї}са. И# ѕэлw2 заyтра во є3ди1ну t суббHтъ пріид0ша на гр0бъ, возсіsвшу с0лнцу. И# глаг0лаху къ себЁ: кто2 tвали1тъ нaмъ кaмень t двeрій гр0ба; И# воззрёвшz, ви1дэша, ћкw tвалeнъ бЁ кaмень: бё бо вeлій ѕэлw2. И# вшeдшz во гр0бъ, ви1дэша ю4ношу сэдsща въ деснhхъ, њдёzна во nдeжду бэлY: и3 ўжас0шасz. Џнъ же глаг0ла и5мъ: не ўжасaйтесz: Ї}са и4щете назарzни1на распsтаго: востA, нёсть здЁ: сE, мёсто, и3дёже положи1ша є3го2. Но и3ди1те, рцhте ў§никHмъ є3гw2 и3 петр0ви, ћкw варsетъ вы2 въ галілeи: тaмw є3го2 ви1дите, ћкоже речE вaмъ. И# и3зшeдшz бэжaша t гр0ба: и3мsше* же и5хъ трeпетъ и3 ќжасъ: и3 никомyже ничт0же рёша: боsхубосz.

* њдержaше

 

 

 

43 ἐλθὼν Ἰωσὴφ ὁ ἀπὸ Ἁριμαθαίας, εὐσχήμων βουλευτής, ὃς καὶ αὐτὸς ἦν προσδεχόμενος τὴν βασιλείαν τοῦ Θεοῦ, τολμήσας εἰσῆλθε πρὸς Πιλᾶτον καὶ ᾐτήσατο τὸ σῶμα τοῦ Ἰησοῦ. 44 ὁ δὲ Πιλᾶτος ἐθαύμασεν εἰ ἤδη τέθνηκε, καὶ προσκαλεσάμενος τὸν κεντυρίωνα ἐπηρώτησεν αὐτὸν εἰ πάλαι ἀπέθανε· 45 καὶ γνοὺς ἀπὸ τοῦ κεντυρίωνος ἐδωρήσατο τὸ σῶμα τῷ Ἰωσήφ. 46 καὶ ἀγοράσας σινδόνα καὶ καθελὼν αὐτὸν ἐνείλησε τῇ σινδόνι καὶ κατέθηκεν αὐτὸν ἐν μνημείῳ ὃ ἦν λελατομημένον ἐκ πέτρας, καὶ προσεκύλισε λίθον ἐπὶ τὴν θύραν τοῦ μνημείου. 47 ἡ δὲ Μαρία ἡ Μαγδαληνὴ καὶ Μαρία Ἰωσῆ ἐθεώρουν ποῦ τίθεται.

16. 1 Καὶ διαγενομένου τοῦ σαββάτου Μαρία ἡ Μαγδαληνὴ καὶ Μαρία ἡ τοῦ Ἰακώβου καὶ Σαλώμη ἠγόρασαν ἀρώματα ἵνα ἐλθοῦσαι ἀλείψωσιν αὐτόν. 2 καὶ λίαν πρωῒ τς μιᾶς σαββάτων ἔρχονται ἐπὶ τὸ μνημεῖον, ἀνατείλαντος τοῦ ἡλίου. 3 καὶ ἔλεγον πρὸς ἑαυτάς· Τίς ἀποκυλίσει ἡμῖν τὸν λίθον ἐκ τῆς θύρας τοῦ μνημείου; 4 καὶ ἀναβλέψασαι θεωροῦσιν ὅτι ἀποκεκύλισται ὁ λίθος· ἦν γὰρ μέγας σφόδρα. 5 καὶ εἰσελθοῦσαι εἰς τὸ μνημεῖον εἶδον νεανίσκον καθήμενον ἐν τοῖς δεξιοῖς, περιβεβλημένον στολὴν λευκήν, καὶ ἐξεθαμβήθησαν. 6 ὁ δὲ λέγει αὐταῖς· Μὴ ἐκθαμβεῖσθε· Ἰησοῦν ζητεῖτε τὸν Ναζαρηνὸν τὸν ἐσταυρωμένον· ἠγέρθη, οὐκ ἔστιν ὧδε· ἴδε ὁ τόπος ὅπου ἔθηκαν αὐτόν. 7 ἀλλ' ὑπάγετε εἴπατε τοῖς μαθηταῖς αὐτοῦ καὶ τῷ Πέτρῳ ὅτι προάγει ὑμᾶς εἰς τὴν Γαλιλαίαν· ἐκεῖ αὐτὸν ὄψεσθε, καθὼς εἶπεν ὑμῖν. 8 καὶ ἐξελθοῦσαι ἔφυγον ἀπὸ τοῦ μνημείου· εἶχε δὲ αὐτὰς τρόμος καὶ ἔκστασις, καὶ οὐδενὶ οὐδὲν εἶπον· ἐφοβοῦντο γάρ.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ, ПОНЕДЕЛЬНИК

Деян., 17 зач., VI.8-VII.5,47-60

6.8 В те дни Стефан, исполненный веры и силы, совершал великие чудеса и знамения в народе. 9 Некоторые из так называемой синагоги Либертинцев и Киринейцев и Александрийцев и некоторые из Киликии и Асии вступили в спор со Стефаном; 10 но не могли противостоять мудрости и Духу, Которым он говорил. 11 Тогда научили они некоторых сказать: мы слышали, как он говорил хульные слова на Моисея и на Бога. 12 И возбудили народ и старейшин и книжников, и нападши схватили его и повели в синедрион. 13 И представили ложных свидетелей, которые говорили: этот человек не перестает говорить хульные слова на святое место сие и на закон; 14 ибо мы слышали, как он говорил, что Иисус Назорей разрушит место сие и переменит обычаи, которые передал нам Моисей. 15 И все, сидящие в синедрионе, смотря на него, видели лице его, как лице Ангела. 7.1 Тогда сказал первосвященник: так ли это? 2 Но он сказал: мужи братия и отцы! Послушайте. Бог славы явился отцу нашему Аврааму в Месопотамии, прежде переселения его в Харран, 3 и сказал ему: выйди из земли твоей и из родства твоего и из дома отца твоего, и пойди в землю, которую покажу тебе. 4 Тогда он вышел из земли Халдейской и поселился в Харране; а оттуда, по смерти отца его, переселил его Бог в сию землю, в которой вы ныне живете; 5 и не дал ему на ней наследства ни на стопу ноги. 47 Соломон же построил Ему дом. 48 Но Всевышний не в рукотворенных храмах живет, как говорит пророк: 49 “Небо престол Мой, и земля подножие ног Моих; какой дом созиждите Мне, говорит Господь, или какое место для покоя Моего? 50 Не Моя ли рука сотворила все сие?” (Исаии. 66,1-2) 51 Жестоковыйные! люди с необрезанным сердцем и ушами! вы всегда противитесь Духу Святому, как отцы ваши, так и вы: 52 кого из пророков не гнали отцы ваши? они убили предвозвестивших пришествие Праведника, Которого предателями и убийцами сделались ныне вы, 53 вы, которые приняли закон при служении Ангелов и не сохранили. 54 Слушая сие, они рвались сердцами своими и скрежетали на него зубами. 55 Стефан же, будучи исполнен Духа Святаго, воззрев на небо, увидел славу Божию и Иисуса, стоящего одесную Бога, 56 и сказал: вот, я вижу небеса отверстые и Сына Человеческого, стоящего одесную Бога. 57 Но они, закричавши громким голосом, затыкали уши свои, и единодушно устремились на него, 58 и, выведши за город, стали побивать его камнями. Свидетели же положили свои одежды у ног юноши, именем Савла. 59 И побивали камнями Стефана, который молился и говорил: Господи Иисусе! приими дух мой. 60 И, преклонив колена, воскликнул громким голосом: Господи! не вмени им греха сего. И, сказав сие, почил.

 

 

(За? з7i.) Во дни2 џны, стефaнъ и3сп0лнь вёры и3 си1лы, творsше знaмєніz и3 чудесA вє1ліz въ лю1дехъ. Востaша же нёцыи t с0нма глаг0лемагw лівертjнска, и3 кmринeйска и3 ґлеxaндрска, и3 и5же t кілікjи и3 ґсjи, стzзaющесz со стефaномъ: И# не можaху противу стaти премyдрости и3 д¦у, и4мже глаг0лаше. ТогдA под8усти1ша мyжы, глаг0лющыz: ћкw слhшахомъ є3го2 глаг0люща глаг0лы х{льныz на мwmсeа и3 на бGа. Сподвиг0ша же лю1ди и3 стaрцы и3 кни1жники, и3 напaдше восхити1ша є3го2, и3 привед0ша на с0нмище. Постaвиша же свидётели лHжны, глаг0лющыz: ћкw человёкъ сeй не престаeтъ глаг0лы х{льныz глаг0лz на мёсто свzт0е сіE и3 зак0нъ. Слhшахомъ бо є3го2 глаг0люща, ћкw ї}съ назwрeй сeй разори1тъ мёсто сіE, и3 и3змэни1тъ nбhчаи, ±же предадE нaмъ мwmсeй. И# воззрёвше нaнь вси2 сэдsщіи въ с0нмищи, ви1дэша лицE є3гw2, ћкw лицE ѓгGла. Речe же ґрхіерeй: ѓще u5бw сі‰ тaкw сyть; Џнъ же речE: мyжіе брaтіе и3 nтцы2, послyшайте. бGъ слaвы kви1сz nц7Y нaшему ґвраaму, сyщу въ месопотaміи, прeжде дaже не всели1тисz є3мY въ харрaнь. И# речE къ немY: и3зhди t земли2 твоеS и3 t р0да твоегw2, и3 t д0му nтцA твоегw2, и3 пріиди2 въ зeмлю, ю4же ѓще ти2 покажY. ТогдA и3зшeдъ t земли2 халдeйскіz, всели1сz въ харрaнь: и3 tтyду, по ўмeртвіи nтцA є3гw2, пресели2 є3го2 въ зeмлю сію2, на нeйже вы2 нhнэ живетE. И# не дадE є3мY наслёдіz въ нeй, нижE стопы2 нHгу. СоломHнъ же создA є3мY хрaмъ. Но вhшній не въ рукотворeнныхъ цeрквахъ живeтъ, ћкоже прbр0къ глаг0летъ: Нeбо мнЁ прет0лъ є4сть, землs же подн0жіе ногaма мои1ма. Кjй хрaмъ сози1ждете ми2, гlг0летъ гDь; и3ли2 к0е мёсто пок0ищу моемY; Не рукa ли моS сотвори2 сі‰ вс‰; Жестоковhйніи и3 неwбрёзанніи сердцы6 и3 ўшесы6, вы2 при1снw д¦у с™0му проти1витесz, ћкоже nтцы2 вaши, тaкw и3 вы2. Когw2 t прbрHкъ не и3згнaша nтцы2 вaши; и3 ўби1ша предвозвэсти1вшыz њ пришeствіи прaведнагw, є3гHже вы2 нhнэ предaтелє и3 ўб‡йцы бhсте: И%же пріsсте зак0нъ ўстроeніемъ ѓгGльскимъ, и3 не сохрани1сте. Слhшаще же сі‰, распыхaхусz сердцы6 свои1ми, и3 скрежетaху зубы6 нaнь. Стефaнъ же сhй и3сп0лнь д¦а с™а, воззрёвъ на нeбо, ви1дэ слaву б9ію, и3 ї}са стоsща њдеснyю бGа, И# речE: сE, ви1жу небесA tвє1рста, и3 сн7а чlвёча њдеснyю стоsща бGа. Возопи1вше же глaсомъ вeліимъ, затыкaху ќшы свои2, и3 ўстреми1шасz є3динодyшнw нaнь: И# и3звeдше внЁ грaда, кaменіемъ побивaху є3го2: и3 свидётеліе снeмше ри6зы сво‰, положи1ша при ногY ю4ноши, нарицaемагw сavла: И# кaменіемъ побивaху, стефaна, молsщасz и3 глаг0люща: гDи ї}се, пріими2 дyхъ м0й. Прекл0нь же колBна, возопи2 глaсомъ вeліимъ: гDи, не постaви и5мъ грэхA сегw2. и3 сі‰ рeкъ, ќспе.

 

 

 

8 Στέφανος δὲ πλήρης πίστεως καὶ δυνάμεως ἐποίει τέρατα καὶ σημεῖα μεγάλα ἐν τῷ λαῷ. 9 ἀνέστησαν δέ τινες τῶν ἐκ τῆς συναγωγῆς τῆς λεγομένης Λιβερτίνων καὶ Κυρηναίων καὶ Ἀλεξανδρέων καὶ τῶν ἀπὸ Κιλικίας καὶ Ἀσίας συζητοῦντες τῷ Στεφάνῳ, 10 καὶ οὐκ ἴσχυον ἀντιστῆναι τῇ σοφίᾳ καὶ τῷ πνεύματι ᾧ ἐλάλει. 11 τότε ὑπέβαλον ἄνδρας λέγοντας ὅτι Ἀκηκόαμεν αὐτοῦ λαλοῦντος ῥήματα βλάσφημα εἰς Μωϋσῆν καὶ τὸν Θεόν· 12 συνεκίνησάν τε τὸν λαὸν καὶ τοὺς πρεσβυτέρους καὶ τοὺς γραμματεῖς, καὶ ἐπιστάντες συνήρπασαν αὐτὸν καὶ ἤγαγον εἰς τὸ συνέδριον, 13 ἔστησάν τε μάρτυρας ψευδεῖς λέγοντας· Ὁ ἄνθρωπος οὗτος οὐ παύεται ῥήματα βλάσφημα λαλῶν κατὰ τοῦ τόπου τοῦ ἁγίου καὶ τοῦ νόμου· 14 ἀκηκόαμεν γὰρ αὐτοῦ λέγοντος ὅτι Ἰησοῦς ὁ Ναζωραῖος οὗτος καταλύσει τὸν τόπον τοῦτον καὶ ἀλλάξει τὰ ἔθη ἃ παρέδωκεν ἡμῖν Μωϋσῆς. 15 καὶ ἀτενίσαντες εἰς αὐτὸν ἅπαντες οἱ καθεζόμενοι ἐν τῷ συνεδρίῳ εἶδον τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ὡσεὶ πρόσωπον ἀγγέλου.

7.1 Εἶπε δὲ ὁ ἀρχιερεύς· Εἰ ἄρα ταῦτα οὕτως ἔχει; 2 ὁ δὲ ἔφη· Ἄνδρες ἀδελφοὶ καὶ πατέρες, ἀκούσατε. ὁ Θεὸς τῆς δόξης ὤφθη τῷ πατρὶ ἡμῶν Ἀβραὰμ ὄντι ἐν τῇ Μεσοποταμίᾳ πρὶν ἢ κατοικῆσαι αὐτὸν ἐν Χαρράν, 3 καὶ εἶπε πρὸς αὐτόν· ἔξελθε ἐκ τῆς γῆς σου καὶ ἐκ τῆς συγγενείας σου, καὶ δεῦρο εἰς γῆν ἣν ἄν σοι δείξω. 4 τότε ἐξελθὼν ἐκ γῆς Χαλδαίων κατῴκησεν ἐν Χαρράν. κἀκεῖθεν μετὰ τὸ ἀποθανεῖν τὸν πατέρα αὐτοῦ μετῴκισεν αὐτὸν εἰς τὴν γῆν ταύτην εἰς ἣν ὑμεῖς νῦν κατοικεῖτε· 5 καὶ οὐκ ἔδωκεν αὐτῷ κληρονομίαν ἐν αὐτῇ οὐδὲ βῆμα ποδός, καὶ ἐπηγγείλατο δοῦναι αὐτῷ εἰς κατάσχεσιν αὐτὴν καὶ τῷ σπέρματι αὐτοῦ μετ' αὐτόν, οὐκ ὄντος αὐτῷ τέκνου. 47 Σολομὼν δὲ ᾠκοδόμησεν αὐτῷ οἶκον. 48 ἀλλ' οὐχ ὁ ὕψιστος ἐν χειροποιήτοις ναοῖς κατοικεῖ, καθὼς ὁ προφήτης λέγει· 49 ὁ οὐρανός μοι θρόνος, ἡ δὲ γῆ ὑποπόδιον τῶν ποδῶν μου· ποῖον οἶκον οἰκοδομήσετέ μοι, λέγει Κύριος, ἢ τίς τόπος τῆς καταπαύσεώς μου; 50 οὐχὶ ἡ χείρ μου ἐποίησε ταῦτα πάντα; 51 Σκληροτράχη­λοι καὶ ἀπερίτμητοι τῇ καρδίᾳ καὶ τοῖς ὠσίν, ὑμεῖς ἀεὶ τῷ Πνεύματι τῷ ἁγίῳ ἀντιπίπτετε, ὡς οἱ πατέρες ὑμῶν καὶ ὑμεῖς. 52 τίνα τῶν προφητῶν οὐκ ἐδίωξαν οἱ πατέρες ὑμῶν; καὶ ἀπέκτει­ναν τοὺς προκαταγγείλαντας περὶ τῆς ἐλεύσεως τοῦ δικαίου, οὗ νῦν ὑμεῖς προδόται καὶ φονεῖς γεγένησθε. 53 οἵτινες ἐλάβετε τὸν νόμον εἰς διαταγὰς ἀγγέλων καὶ οὐκ ἐφυλάξατε. 54 Ἀκούοντες δὲ ταῦτα διεπρίοντο ταῖς καρδίαις αὐτῶν καὶ ἔβρυ­χον τοὺς ὀδόν­τας ἐπ' αὐτόν. 55 ὑπάρχων δὲ πλήρης Πνεύματος ἁγίου, ἀτενίσας εἰς τὸν οὐρανὸν εἶδε δόξαν Θεοῦ καὶ Ἰησοῦν ἑστῶτα ἐκ δεξιῶν τοῦ Θεοῦ, 56 καὶ εἶπεν· Ἰδοὺ θεωρῶ τοὺς οὐρανοὺς ἀνεῳγμένους καὶ τὸν υἱὸν τοῦ ἀνθρώπου ἐκ δεξιῶν τοῦ Θεοῦ ἑστῶτα. 57 κράξαντες δὲ φωνῇ μεγάλῃ συνέσχον τὰ ὦτα αὐτῶν καὶ ὥρμησαν ὁμοθυμαδὸν ἐπ' αὐτόν, 58 καὶ ἐκβαλόντες ἔξω τῆς πόλεως ἐλιθοβόλουν. καὶ οἱ μάρτυρες ἀπέθεντο τὰ ἱμάτια αὐτῶν παρὰ τοὺς πόδας νεανίου καλουμένου Σαύλου, 59 καὶ ἐλιθοβόλουν τὸν Στέφανον, ἐπικαλούμενον καὶ λέγοντα· Κύριε Ἰησοῦ, δέξαι τὸ πνεῦμά μου. 60 θεὶς δὲ τὰ γόνατα ἔκραξε φωνῇ μεγάλῃ· Κύριε, μὴ στήσῃς αὐτοῖς τὴν ἁμαρτίαν ταύτην. καὶ τοῦτο εἰπὼν ἐκοιμήθη.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ, ПОНЕДЕЛЬНИК

Ин., 13 зач. IV.46-54

4.46 В то время был в Капернауме некоторый царедворец, у которого сын был болен. 47 Он, услышав, что Иисус пришел из Иудеи в Галилею, пришел к Нему и просил Его придти и исцелить сына его, который был при смерти. 48 Иисус сказал ему: вы не уверуете, если не увидите знамений и чудес. 49 Царедворец говорит Ему: Господи! приди, пока не умер сын мой. 50 Иисус говорит ему: пойди, сын твой здоров. Он поверил слову, которое сказал ему Иисус, и пошел. 51 На дороге встретили его слуги его и сказали: сын твой здоров. 52 Он спросил у них: в котором часу стало ему легче? Ему сказали: вчера в седьмом часу горячка оставила его. 53 Из этого отец узнал, что это был тот час, в который Иисус сказал ему: сын твой здоров. И уверовал сам и весь дом его. 54 Это второе чудо сотворил Иисус, возвратившись из Иудеи в Галилею.

 

 

(За? Gi.) Во врeмz џно, бЁ нёкій царeвъ мyжъ, є3гHже сhнъ болsше въ капернаyмэ. Сeй слhшавъ, ћкw ї}съ пріи1де t їудeи въ галілeю, и4де къ немY, и3 молsше є3го2, да сни1детъ и3 и3сцэли1тъ сhна є3гw2: и3мёzше бо ўмрeти. РечE u5бо ї}съ къ немY: ѓще знaменіи и3 чудeсъ не ви1дите: не и4мате вёровати. Глаг0ла къ немY царeвъ мyжъ: гDи, сни1ди, прeжде дaже не ќмретъ nтрочA моE. Гlг0ла є3мY ї}съ: и3ди2, сhнъ тв0й жи1въ є4сть. И# вёрова человёкъ словеси2, є4же речE є3мY ї}съ, и3 и3дsше. Ѓбіе же входsщу є3мY, сE, раби2 є3гw2 срэт0ша є3го2, и3 возвэсти1ша є3мY, глаг0люще, ћкw сhнъ тв0й жи1въ є4сть. Вопрошaше u5бо t ни1хъ њ часЁ, въ кот0рый легчaе є3мY бhсть, и3 рёша є3мY, ћкw вчерA въ чaсъ седмhй њстaви є3го2 џгнь. Разумё же nтeцъ, ћкw т0й бЁ чaсъ, въ џньже речE є3мY ї}съ, ћкw сhнъ тв0й жи1въ є4сть: и3 вёрова сaмъ, и3 вeсь д0мъ є3гw2. СіE пaки втор0е знaменіе сотвори2 ї}съ, пришeдъ t їудeи въ галілeю.

 

 

 

46 …καὶ ἦν τις βασιλικὸς, οὗ ὁ υἱὸς ἠσθένει ἐν Καπερναούμ· 47 οὗτος ἀκούσας ὅτι Ἰησοῦς ἥκει ἐκ τῆς Ἰουδαίας εἰς τὴν Γαλιλαίαν, ἀπῆλθε πρὸς αὐτὸν καὶ ἠρώτα αὐτὸν ἵνα καταβῇ καὶ ἰάσηται αὐτοῦ τὸν υἱόν· ἤμελλε γὰρ ἀποθνῄσκειν. 48 εἶπεν οὖν ὁ Ἰησοῦς πρὸς αὐτόν· Ἐὰν μὴ σημεῖα καὶ τέρατα ἴδητε, οὐ μὴ πιστεύσητε. 49 λέγει πρὸς αὐτὸν ὁ βασιλικός· Κύριε, κατάβηθι πρὶν ἀποθανεῖν τὸ παιδίον μου. 50 λέγει αὐτῷ ὁ Ἰησοῦς· Πορεύου· ὁ υἱός σου ζῇ. καὶ ἐπίστευσεν ὁ ἄνθρωπος τῷ λόγῳ ὃν εἶπεν αὐτῷ ὁ Ἰησοῦς, καὶ ἐπορεύετο. 51 ἤδη δὲ αὐτοῦ καταβαίνοντος οἱ δοῦλοι αὐτοῦ ἀπήντησαν αὐτῷ καὶ ἀπήγγειλαν λέγοντες ὅτι ὁ παῖς σου ζῇ. 52 ἐπύθετο οὖν παρ' αὐτῶν τὴν ὥραν ἐν ᾗ κομψότερον ἔσχε· καὶ εἶπον αὐτῷ ὅτι χθὲς ὥραν ἑβδόμην ἀφῆκεν αὐτὸν ὁ πυρετός. 53 ἔγνω οὖν ὁ πατὴρ ὅτι ἐν ἐκείνῃ τῇ ὥρᾳ ἐν ᾗ εἶπεν αὐτῷ ὁ Ἰησοῦς ὅτι ὁ υἱός σου ζῇ· καὶ ἐπίστευσεν αὐτὸς καὶ ἡ οἰκία αὐτοῦ ὅλη. 54 Τοῦτο πάλιν δεύτερον σημεῖον ἐποίησεν ὁ Ἰησοῦς ἐλθὼν ἐκ τῆς Ἰουδαίας εἰς τὴν Γαλιλαίαν.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ,
 ВТОРНИК

Деян., 18 зач., VIII.5-17

8.5 В те дни Филипп пришел в город Самарийский и проповедовал им Христа; 6 народ единодушно внимал тому, что говорил Филипп, слыша и видя, какие он творил чудеса; 7 ибо нечистые духи из многих, одержимых ими, выходили с великим воплем, а многие расслабленные и хромые исцелялись; 8 и была радость великая в том городе. 9 Находился же в городе некоторый муж, именем Симон, который перед тем волхвовал и изумлял народ Самарийский, выдавая себя за кого-то великого; 10 ему внимали все, от малого до большого, говоря: сей есть великая сила Божия. 11 А внимали ему потому, что он немалое время изумлял их волхвованиями. 12 Но, когда поверили Филиппу, благовествующему о Царствии Божием и о имени Иисуса Христа, то крестились и мужчины и женщины. 13 Уверовал и сам Симон и, крестившись, не отходил от Филиппа; и, видя совершающиеся великие силы и знамения, изумлялся. 14 Находившиеся в Иерусалиме Апостолы, услышавши, что Самаряне приняли Слово Божие, послали к ним Петра и Иоанна, 15 которые, пришедши, помолились о них, чтобы они приняли Духа Святаго: 16 ибо Он не сходил еще ни на одного из них, а только были они крещены во имя Господа Иисуса; 17 Тогда возложили руки на них, и они приняли Духа Святаго.

 

 

 

(За? }i.) Во дни2 џны, філjппъ сошeдъ во грaдъ самарjйскій, проповёдаше и5мъ хrтA. Внимaху же нар0ди глаг0лємымъ t філjппа є3динодyшнw, слhшаще и3 ви1дzще знaмєніz, ±же творsше. Дyси бо нечи1стіи t мн0гихъ и3мyщихъ |, вопію1ще глaсомъ вeліимъ, и3схождaху: мн0зи же разслaбленніи и3 хр0міи и3сцэли1шасz. И# бhсть рaдость вeліz во грaдэ т0мъ. Мyжъ же нёкій, и4менемъ сjмwнъ, прeжде бЁ во грaдэ волхвyz, и3 ўдивлsz kзhкъ самарjйскій, глаг0лz нёкоего бhти себE вели1ка: Е#мyже внимaху вси2 t мaла дaже до вели1ка, глаг0люще: сeй є4сть си1ла б9іz вели1каz. Внимaху же є3мY занE дов0льно врeмz волхвов†ніи ўдивлsше и5хъ. Е#гдa же вёроваша філjппу благовэствyющу ±же њ цrтвіи б9іи, и3 њ и4мени ї}съ хrт0вэ, крещaхусz мyжіе же и3 жєны2. Сjмwнъ же и3 сaмъ вёрова, и3 крeщсz, бЁ пребывaz ў філjппа: ви1дz же си6лы и3 знaмєніz вє1ліz бывaєма, ўжaсенъ дивлsшесz. Слhшавше же и3 во їеrли1мэ ґпcтоли, ћкw пріsтъ самарjа сл0во б9іе, послaша къ ни1мъ петрA и3 їwaнна: И%же сошeдше, помоли1шасz њ ни1хъ, ћкw да пріи1мутъ д¦а с™aго, Е#щe бо ни на є3ди1наго и4хъ бЁ пришeлъ, т0чію крещeни бsху во и4мz гDа ї}са. ТогдA возложи1ша рyцэ на нS, и3 пріsша д¦а с™aго.

 

 

 

5 Φίλιππος δὲ κατελθὼν εἰς πόλιν τῆς Σαμαρείας ἐκήρυσσεν αὐτοῖς τὸν Χριστόν· 6 προσεῖχον δὲ οἱ ὄχλοι τοῖς λεγομένοις ὑπὸ τοῦ Φιλίππου ὁμοθυμαδὸν ἐν τῷ ἀκούειν αὐτοὺς καὶ βλέπειν τὰ σημεῖα ἃ ἐποίει. 7 πολλῶν γὰρ τῶν ἐχόντων πνεύματα ἀκάθαρτα βοῶντα φωνῇ μεγάλῃ ἐξήρχετο, πολλοὶ δὲ παραλελυμένοι καὶ χωλοὶ ἐθεραπεύθησαν, 8 καὶ ἐγένετο πολλὴ χαρὰ ἐν τῇ πόλει ἐκείνῃ. 9 Ἀνὴρ δέ τις ὀνόματι Σίμων προϋπῆρχεν ἐν τῇ πόλει μαγεύων καὶ ἐξιστῶν τὸ ἔθνος τῆς Σαμαρείας, λέγων εἶναί τινα ἑαυτὸν μέγαν. 10 ᾧ προσεῖχον πάντες ἀπὸ μικροῦ ἕως μεγάλου λέγοντες· Οὗτός ἐστιν ἡ δύναμις τοῦ Θεοῦ ἡ μεγάλη· 11 προσεῖχον δὲ αὐτῷ διὰ τὸ ἱκανῷ χρόνῳ ταῖς μαγείαις ἐξεστακέναι αὐτούς. 12 ὅτε δὲ ἐπίστευσαν τῷ Φιλίππῳ εὐαγγελιζομένῳ περὶ τῆς βασιλείας τοῦ Θεοῦ καὶ τοῦ ὀνόματος Ἰησοῦ Χριστοῦ, ἐβαπτίζοντο ἄνδρες τε καὶ γυναῖκες. 13 ὁ δὲ Σίμων καὶ αὐτὸς ἐπίστευσε, καὶ βαπτισθεὶς ἦν προσκαρτερῶν τῷ Φιλίππῳ, θεωρῶν τε δυνάμεις καὶ σημεῖα γινόμενα ἐξίστατο. 14 Ἀκούσαν­τες δὲ οἱ ἐν Ἱεροσολύμοις ἀπόστολοι ὅτι δέδεκται ἡ Σαμάρεια τὸν λόγον τοῦ Θεοῦ, ἀπέστειλαν πρὸς αὐτοὺς τὸν Πέτρον καὶ Ἰωάννην· 15 οἵτινες καταβάντες προσηύξαντο περὶ αὐτῶν ὅπως λάβωσι Πνεῦμα ἅγιον· 16 οὔπω γὰρ ἦν ἐπ' οὐδενὶ αὐτῶν ἐπιπεπτωκός, μόνον δὲ βεβαπτισμένοι ὑπῆρχον εἰς τὸ ὄνομα τοῦ Κυρίου Ἰησοῦ. 17 τότε ἐπετίθουν τὰς χεῖρας ἐπ' αὐτούς, καὶ ἐλάμβανον Πνεῦμα ἅγιον.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ,
 ВТОРНИК

Ин., 20 зач., VI.27-33

6.27 Сказал Господь ко пришедшим к Нему Иудеям: старайтесь не о пище тленной, но о пище, пребывающей в жизнь вечную, которую даст вам Сын Человеческий; ибо на Нем положил печать Свою Отец, Бог. 28 Итак сказали Ему: что нам делать, чтобы творить дела Божии? 29 Иисус сказал им в ответ: вот, дело Божие, чтобы вы веровали в Того, Кого Он послал. 30 На это сказали Ему: какое же Ты дашь знамение, чтобы мы увидели и поверили Тебе? что Ты делаешь? 31 Отцы наши ели манну в пустыне, как написано “хлеб с неба дал им есть” (Псал.77,24). 32 Иисус же сказал им: истинно, истинно говорю вам: не Моисей дал вам хлеб с неба, а Отец Мой дает вам истинный хлеб с небес. 33 Ибо хлеб Божий есть тот, Который сходит с небес и дает жизнь миру.

 

 

(За? к7.) РечE гDь ко пришeдшымъ къ немY їудewмъ: дёлайте же не брaшно ги1блющее, но брaшно пребывaющее въ жив0тъ вёчный, є4же сн7ъ человёческій вaмъ дaстъ: сег0 бо nц7ъ знaмена бGъ. Рёша же къ немY: что2 сотвори1мъ, да дёлаемъ дэлA б9іz; TвэщA ї}съ и3 речE и5мъ: сE є4сть дёло б9іе, да вёруете въ того2, є3г0же послA џнъ. Рёша же є3мY: к0е u5бо ты2 твори1ши знaменіе, да ви1димъ и3 вёру и4мемъ тебЁ; что2 дёлаеши; Nтцы2 нaши kд0ша мaнну въ пустhни, ћкоже є4сть пи1сано: хлёбъ съ небесE дадE и5мъ ћсти. РечE u5бо и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlг0лю вaмъ, не мwmсeй дадE вaмъ хлёбъ съ небесE, но nц7ъ м0й даeтъ вaмъ хлёбъ и4стинный съ нб7сE. Хлёбъ бо б9ій є4сть сходsй съ небесE, и3 даsй жив0тъ мjру.

 

 

 

27 ἐργάζεσθε μὴ τὴν βρῶσιν τὴν ἀπολλυμένην, ἀλλὰ τὴν βρῶσιν τὴν μένουσαν εἰς ζωὴν αἰώνιον, ἣν ὁ υἱὸς τοῦ ἀνθρώπου ὑμῖν δώσει· τοῦτον γὰρ ὁ πατὴρ ἐσφράγισεν ὁ Θεός. 28 εἶπον οὖν πρὸς αὐτόν· Τί ποιῶμεν ἵνα ἐργαζώμεθα τὰ ἔργα τοῦ Θεοῦ; 29 ἀπεκρίθη Ἰησοῦς καὶ εἶπεν αὐτοῖς· Τοῦτό ἐστι τὸ ἔργον τοῦ Θεοῦ, ἵνα πιστεύητε εἰς ὃν ἀπέστειλεν ἐκεῖνος. 30 εἶπον οὖν αὐτῷ· Τί οὖν ποιεῖς σὺ σημεῖον ἵνα ἴδωμεν καὶ πιστεύ­σωμέν σοι; τί ἐργάζῃ; 31 οἱ πατέ­ρες ἡμῶν τὸ μάννα ἔφαγον ἐν τῇ ἐρήμῳ, καθώς ἐστι γεγραμμέ­νον· ἄρτον ἐκ τοῦ οὐρανοῦ ἔδωκεν αὐτοῖς φαγεῖν. 32 εἶπεν οὖν αὐτοῖς ὁ Ἰησοῦς· Ἀμὴν ἀμὴν λέγω ὑμῖν, οὐ Μωϋσῆς δέδωκεν ὑμῖν τὸν ἄρτον ἐκ τοῦ οὐρανοῦ, ἀλλ' ὁ πατήρ μου δίδωσιν ὑμῖν τὸν ἄρτον ἐκ τοῦ οὐρανοῦ τὸν ἀληθινόν. 33 ὁ γὰρ ἄρτος τοῦ Θεοῦ ἐστιν ὁ καταβαίνων ἐκ τοῦ οὐρανοῦ καὶ ζωὴν διδοὺς τῷ κόσμῳ.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ, СРЕДА

Деян., 19 зач., VIII.18-25

8.18 В те дни Симон, увидев, что чрез возложение рук Апостольских подается Дух Святый, принес им деньги, 19 говоря: дайте и мне власть сию, чтобы тот, на кого я возложу руки, получал Духа Святаго. 20 Но Петр сказал ему: серебро твое да будет в погибель с тобою, потому что ты помыслил дар Божий получить за деньги; 21 нет тебе в сем части и жребия, ибо сердце твое не право пред Богом; 22 итак покайся в сем грехе твоем и молись Богу: может быть, отпустится тебе помысл сердца твоего; 23 ибо вижу тебя исполненного горькой желчи и в узах неправды. 24 Симон же сказал в ответ: помолитесь вы за меня Господу, дабы не постигло меня ничто из сказанного вами. 25 Они же, засвидетельствовавши и проповедавши слово Господне, обратно пошли в Иерусалим и во многих селениях Самарийских проповедали Евангелие.

 

 

(За? f7i.) Во дни2 џны, ви1дэвъ сjмwнъ, ћкw возложeніемъ рyкъ ґпcтольскихъ даeтсz д¦ъ с™hй, принесE и5мъ сребро2, Глаг0лz: дади1те и3 мнЁ влaсть сію2, да, на нег0же ѓще положY рyцэ, пріи1метъ д¦а с™aго. Пeтръ же речE къ немY: сребро2 твоE съ тоб0ю да бyдетъ въ поги1бель, ћкw дaръ б9ій непщевaлъ є3си2 сребр0мъ стzжaти. Нёсть ти2 чaсти, ни жрeбіz въ словеси2 сeмъ: и4бо сeрдце твоE нёсть прaво предъ бGомъ. Покaйсz u5бо њ ѕл0бэ твоeй сeй, и3 моли1сz бGу, ѓще ќбw tпyститсz ти2 помышлeніе сeрдца твоегw2: Въ жeлчи бо г0рести и3 сою1зэ непрaвды зрю1 тz сyща. Tвэщaвъ же сjмwнъ речE помоли1тесz вы2 њ мнЁ ко гDу, ћкw да ничт0же си1хъ нaйдетъ на мS, ±же рек0сте. Nни1 же u5бо засвидётельствовавше и3 глаг0лавше сл0во гDне, возврати1шасz во їеrли1мъ, и3 мнHгимъ вeсемъ самар‡йскимъ бlговэсти1ша.

 

 

 

18 ἰδὼν δὲ ὁ Σίμων ὅτι διὰ τῆς ἐπιθέσεως τῶν χειρῶν τῶν ἀποστόλων δίδοται τὸ Πνεῦμα τὸ ἅγιον, προσήνεγκεν αὐτοῖς χρήματα 19 λέγων· Δότε κἀμοὶ τὴν ἐξουσίαν ταύτην, ἵνα ᾧ ἐὰν ἐπιθῶ τὰς χεῖρας λαμβάνῃ Πνεῦμα ἅγιον. 20 Πέτρος δὲ εἶπε πρὸς αὐτόν· Τὸ ἀργύριόν σου σὺν σοὶ εἴη εἰς ἀπώλειαν, ὅτι τὴν δωρεὰν τοῦ Θεοῦ ἐνόμισας διὰ χρημάτων κτᾶσθαι. 21 οὐκ ἔστι σοι μερὶς οὐδὲ κλῆρος ἐν τῷ λόγῳ τούτῳ· ἡ γὰρ καρδία σου οὐκ ἔστιν εὐθεῖα ἐνώπιον τοῦ Θεοῦ. 22 μετανόησον οὖν ἀπὸ τῆς κακίας σου ταύτης, καὶ δεήθητι τοῦ Θεοῦ εἰ ἄρα ἀφεθήσεταί σοι ἡ ἐπίνοια τῆς καρδίας σου· 23 εἰς γὰρ χολὴν πικρίας καὶ σύνδεσμον ἀδικίας ὁρῶ σε ὄντα. 24 ἀποκριθεὶς δὲ ὁ Σίμων εἶπε·, Δεήθητε ὑμεῖς ὑπὲρ ἐμοῦ πρὸς τὸν Κύριον ὅπως μηδὲν ἐπέλθῃ ἐπ' ἐμὲ ὧν εἰρήκατε. 25 Οἱ μὲν οὖν διαμαρτυράμενοι καὶ λαλήσαντες τὸν λόγον τοῦ Κυρίου ὑπέστρεψαν εἰς Ἱερουσαλήμ, πολλάς τε κώμας τῶν Σαμαρειτῶν εὐηγγελίσαντο.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ, СРЕДА

Ин., 21 зач., VI.35-39

6.35 Сказал Господь ко пришедшим к Нему Иудеям: Я есмь хлеб жизни; приходящий ко Мне не будет алкать, и верующий в Меня не будет жаждать никогда. 36 Но Я сказал вам, что вы и видели Меня, и не веруете. 37 Все, что дает Мне Отец, ко Мне придет; и приходящего ко Мне не изгоню вон; 38 ибо Я сошел с небес не для того, чтобы творить волю Мою, но волю Пославшего Меня Отца. 39 Воля же Пославшего Меня Отца есть та, чтобы из того, что Он Мне дал, ничего не погубить, но все то воскресить в последний день.

 

 

 

(За? к7а.) РечE гDь ко пришeдшымъ къ немY їудewмъ: ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный: грzдhй ко мнЁ, не и4мать взалкaтисz: и3 вёруzй въ мS, не и4мать вжaждатисz никогдaже. Но рёхъ вaмъ, ћкw и3 ви1дэсте мS и3 не вёруете. ВсE, є4же даeтъ мнЁ nц7ъ, ко мнЁ пріи1детъ: и3 грzдyщаго ко мнЁ не и3зженY в0нъ: Ћкw снид0хъ съ нб7сE, не да творю2 в0лю мою2, но в0лю послaвшагw мS nц7A. Сe же є4сть в0лz послaвшагw мS nц7A, да всE, є4же дадe ми, не погублю2 t негw2: но воскрешY є5 въ послёдній дeнь.

 

 

 

35 εἶπε δὲ αὐτοῖς ὁ Ἰησοῦς· Ἐγώ εἰμι ὁ ἄρτος τῆς ζωῆς· ὁ ἐρχόμενος πρός με οὐ μὴ πεινάσῃ, καὶ ὁ πιστεύων εἰς ἐμὲ οὐ μὴ διψήσει πώποτε. 36 ἀλλ' εἶπον ὑμῖν ὅτι καὶ ἑωράκατέ με καὶ οὐ πιστεύετε. 37 Πᾶν ὃ δίδωσί μοι ὁ πατὴρ, πρὸς ἐμὲ ἥξει, καὶ τὸν ἐρχόμενον πρὸς με οὐ μὴ ἐκβάλω ἔξω· 38 ὅτι καταβέβηκα ἐκ τοῦ οὐρανοῦ οὐχ ἵνα ποιῶ τὸ θέλημα τὸ ἐμὸν, ἀλλὰ τὸ θέλημα τοῦ πέμψαντός με. 39 τοῦτο δέ ἐστι τὸ θέλημα τοῦ πέμψαντός με πατρός, ἵνα πᾶν ὃ δέδωκέ μοι μὴ ἀπολέσω ἐξ αὐτοῦ, ἀλλὰ ἀναστήσω αὐτὸ ἐν τῇ ἐσχάτῃ ἡμέρᾳ.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ,
 ЧЕТВЕРГ

Деян., 20 зач., VIII.26-39

8.26 В те дни Ангел Господень сказал Филиппу: встань и иди на полдень, на дорогу, идущую из Иерусалима в Газу, на ту, которая пуста. 27 Он встал и пошел. И вот, муж Ефиоплянин, евнух, вельможа Кандакии, царицы Ефиопской, хранитель всех сокровищ ее, приезжавший в Иерусалим для поклонения, 28 возвращался и, сидя на колеснице своей, читал пророка Исаию. 29 Дух сказал Филиппу: подойди и пристань к сей колеснице. 30 Филипп подошел и, услышав, что он читает пророка Исаию, сказал: разумеешь ли, что читаешь? 31 Он сказал: как могу разуметь, если кто не наставит меня? И попросил Филиппа взойти и сесть с ним. 32 А место из Писания, которое он читал, было сие: “как овца веден был Он на заклание, и, как агнец пред стригущим его безгласен, так Он не отверзает уст Своих; 33 в уничижении Его суд Его совершился, но род Его кто разъяснит? ибо вземлется от земли жизнь Его”. (Исаии 53,7-8) 34 Евнух же сказал Филиппу: прошу тебя сказать: о ком пророк говорит это? о себе ли, или о ком другом? 35 Филипп отверз уста свои и, начав от сего Писания, благовествовал ему об Иисусе. 36 Между тем, продолжая путь, они приехали к воде, и евнух сказал: вот, вода; что препятствует мне креститься? 37 Филипп же сказал ему: если веруешь от всего сердца, можно. Он сказал в ответ: верую, что Иисус Христос есть Сын Божий. 38 И приказал остановить колесницу; и сошли оба в воду, Филипп и евнух; и крестил его. 39 Когда же они вышли из воды, Дух Святый сошел на евнуха; а Филиппа восхитил Ангел Господень, и евнух уже не видел его и продолжал путь, радуясь.

 

 

(За? к7.) Во дни2 џны, ѓгGлъ гDень речE къ філjппу, глаг0лz: востaни и3 и3ди2 на полyдне, на пyть сходsщій t їеrли1ма въ гaзу, и3 т0й є4сть пyстъ. И# востaвъ п0йде: и3 сE мyжъ мyрінъ, є3vнyхъ си1ленъ кандакjи, цари1цы мyрінскіz, и4же бЁ надъ всёми сокрHвищи є3S, и4же пріи1де поклони1тисz во їеrли1мъ. Бё же возвращazсz, и3 сэдS на колесни1цэ своeй, чтsше прbр0ка и3сaію. Речe же д¦ъ къ філjппу: приступи2 и3 прилэпи1сz колесни1цэ сeй. Притeкъ же філjппъ, ўслhша є3го2 чтyща прbр0ка и3сaію, и3 речE: u5бо разумёеши ли, ћже чтeши; Џнъ же речE: кaкw u5бо могY (разумёти), ѓще не кто2 настaвитъ мS; ўмоли1 же філjппа, да возшeдъ сsдетъ съ ни1мъ. Сл0во же писaніz, є4же чтsше, бЁ сіE: ћкw nвчA на заколeніе ведeсz, и3 ћкw ѓгнецъ прsмw стригyщему є3го2 безглaсенъ, тaкw не tверзaетъ ќстъ свои1хъ. Во смирeніи є3гw2 сyдъ є3гw2 взsтсz: р0дъ же є3гw2 кто2 и3сповёсть; ћкw взeмлетсz t земли2 жив0тъ є3гw2. Tвэщaвъ же кaженикъ філjппу, речE: молю1 тz, њ к0мъ прbр0къ глаг0летъ сіE; њ себё ли, и3ли2 њ и3н0мъ нёкоемъ; Tвeрзъ же філjппъ ўстA сво‰, и3 начeнъ t писaніz сегw2, благовэсти2 є3мY ї}са. Ћкоже и3дsху путeмъ, пріид0ша на нёкую в0ду, и3 речE кaженикъ: сE, водA, что2 возбранsетъ ми2 крести1тисz; Речe же є3мY філjппъ: ѓще вёруеши t всегw2 сeрдца твоегw2, м0щно ти2 є4сть. tвэщaвъ же речE: вёрую сн7а б9іz бhти ї}са хrтA. И# повелЁ стaти колесни1цэ: и3 снид0ста џба на в0ду, філjппъ же и3 кaженикъ: и3 крести2 є3го2. Е#гдa же и3зыд0ста t воды2, д¦ъ с™hй нападE на кaженика. ѓгGлъ же гDень восхи1ти філjппа, и3 не ви1дэ є3гw2 ктомY кaженикъ, и3дsше бо въ пyть св0й рaдуzсz.

 

 

 

26 Ἄγγελος δὲ Κυρίου ἐλάλησε πρὸς Φίλιππον λέγων· Ἀνάστηθι καὶ πορεύου κατὰ μεσημβρίαν ἐπὶ τὴν ὁδὸν τὴν καταβαίνου­σαν ἀπὸ Ἱερουσαλὴμ εἰς Γάζαν· αὕτη ἐστὶν ἔρημος. 27 καὶ ἀνα­στὰς ἐπορεύθη. καὶ ἰδοὺ ἀνὴρ Αἰθίοψ εὐνοῦχος δυνάστης Κανδάκης τῆς βασιλίσσης Αἰθιό­πων, ὃς ἦν ἐπὶ πάσης τῆς γάζης αὐτῆς, ὃς ἐληλύθει προσκυνή­σων εἰς Ἱερουσαλήμ. 28 ἦν τε ὑποστρέφων καὶ καθήμενος ἐπὶ τοῦ ἅρματος αὐτοῦ, καὶ ἀνεγί­νωσκε τὸν προφήτην Ἡσαΐαν. 29 εἶπε δὲ τὸ Πνεῦμα τῷ Φιλίπ­πῳ· Πρόσελθε καὶ κολλήθητι τῷ ἅρματι τούτῳ. 30 προσδραμὼν δὲ ὁ Φίλιππος ἤκουσεν αὐτοῦ ἀναγινώσκοντος τὸν προφήτην Ἡσαΐαν, καὶ εἶπεν· Ἆρά γε γινώσκεις ἃ ἀναγινώσκεις; 31 ὁ δὲ εἶπε· Πῶς γὰρ ἂν δυναίμην, ἐὰν μή τις ὁδηγήσῃ με; παρεκά­λεσέ τε τὸν Φίλιππον ἀναβάντα καθίσαι σὺν αὐτῷ. 32 ἡ δὲ περιοχὴ τῆς γραφῆς ἣν ἀνεγί­νωσκεν ἦν αὕτη· ὡς πρόβατον ἐπὶ σφαγὴν ἤχθη· καὶ ὡς ἀμνὸς ἐναντίον τοῦ κείραντος αὐτὸν ἄφωνος, οὕτως οὐκ ἀνοίγει τὸ στόμα αὐτοῦ. 33 ἐν τῇ ταπεινώ­σει αὐτοῦ ἡ κρίσις αὐτοῦ ἤρθη· τὴν δὲ γενεὰν αὐτοῦ τίς διηγή­σεται; ὅτι αἴρεται ἀπὸ τῆς γῆς ἡ ζωὴ αὐτοῦ. 34 ἀποκριθεὶς δὲ ὁ εὐνοῦχος τῷ Φιλίππῳ εἶπε· Δέομαί σου, περὶ τίνος ὁ προφή­της λέγει τοῦτο; περὶ ἑαυτοῦ ἢ περὶ ἑτέρου τινός; 35 ἀνοίξας δὲ ὁ Φίλιππος τὸ στόμα αὐτοῦ καὶ ἀρξάμενος ἀπὸ τῆς γραφῆς ταύτης εὐηγγελί­σατο αὐτῷ τὸν Ἰησοῦν. 36 ὡς δὲ ἐπορεύοντο κατὰ τὴν ὁδόν, ἦλθον ἐπί τι ὕδωρ, καί φησιν ὁ εὐνοῦχος· Ἰδοὺ ὕδωρ· τί κωλύει με βαπτισ­θῆναι; 37 εἶπε δὲ ὁ Φίλιππος· εἰ πιστεύεις ἐξ ὅλης τῆς καρδίας, ἔξεστιν. ἀποκριθεὶς δὲ εἶπε· Πιστεύω τὸν υἱὸν τοῦ Θεοῦ εἶναι τὸν Ἰησοῦν Χριστόν. 38 καὶ ἐκέλευσε στῆναι τὸ ἅρμα, καὶ κατέβησαν ἀμφότεροι εἰς τὸ ὕδωρ, ὅ τε Φίλιππος καὶ ὁ εὐνοῦ­χος, καὶ ἐβάπτισεν αὐτόν. 39 ὅτε δὲ ἀνέβησαν ἐκ τοῦ ὕδατος, Πνεῦμα Κυρίου ἥρπασε τὸν Φίλιππον, καὶ οὐκ εἶδεν αὐτὸν οὐκέτι ὁ εὐνοῦχος· ἐπορεύετο γὰρ τὴν ὁδὸν αὐτοῦ χαίρων.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ,
 ЧЕТВЕРГ

Ин., 22 зач., VI.40-44

6.40 Сказал Господь ко пришедшим к Нему Иудеям: воля Пославшего Меня есть та, чтобы всякий, видящий Сына и верующий в Него, имел жизнь вечную; и Я воскрешу его в последний день. 41. Возроптали на Него Иудеи за то, что Он сказал: Я есмь хлеб, сшедый с небес. 42. И говорили: не Иисус ли это, сын Иосифов, которого  отца и Мать мы знаем? Как же говорит Он: Я сшел с небес? 43.Иисус  сказал им в ответ: не ропщите между собой. 44. Никто не может придти ко Мне, если не привлечет его Отец, Пославший Меня; и Я воскрешу его в последний день. 

 

 

(За? к7в.) РечE гDь ко пришeдшымъ къ немY їудewмъ: сe є4сть в0лz послaвшагw мS, да всsкъ ви1дzй сн7а и3 вёруzй въ него2, и4мать жив0тъ вёчный, и3 воскрешY є3го2 ѓзъ въ послёдній дeнь. Роптaху ќбw їудeє њ нeмъ, ћкw речE: ѓзъ є4смь хлёбъ сшeдый съ небесE. И# глаг0лаху: не сeй ли є4сть ї}съ, сhнъ їHсифовъ, є3гHже мы2 знaемъ nтцA и3 мaтерь; кaкw u5бо гlг0летъ сeй, ћкw съ небесE снид0хъ; TвэщA ќбw ї}съ и3 речE и5мъ: не ропщи1те междY соб0ю. Никт0же м0жетъ пріити2 ко мнЁ, ѓще не nц7ъ послaвый мS привлечeтъ є3го2, и3 ѓзъ воскрешY є3го2 въ послёдній дeнь.

 

 

 

40 τοῦτο δὲ ἐστι τὸ θέλημα τοῦ πέμψαντός με, ἵνα πᾶς ὁ θεωρῶν τὸν υἱὸν καὶ πιστεύων εἰς αὐτὸν ἔχῃ ζωὴν αἰώνιον, καὶ ἀναστήσω αὐτὸν ἐγὼ τῇ ἐσχάτῃ ἡμέρᾳ. 41 Ἐγόγγυζον οὖν οἱ Ἰουδαῖοι περὶ αὐτοῦ ὅτι εἶπεν, ἐγώ εἰμι ὁ ἄρτος ὁ καταβὰς ἐκ τοῦ οὐρανοῦ, 42 καὶ ἔλεγον· Οὐχ οὗτός ἐστιν Ἰησοῦς ὁ υἱὸς Ἰωσήφ, οὗ ἡμεῖς οἴδαμεν τὸν πατέρα καὶ τὴν μητέρα; πῶς οὖν λέγει οὗτος ὅτι ἐκ τοῦ οὐρανοῦ καταβέβηκα; 43 ἀπεκρίθη οὖν ὁ Ἰησοῦς καὶ εἶπεν αὐτοῖς· Μὴ γογγύζετε μετ' ἀλλήλων. 44 οὐδεὶς δύναται ἐλθεῖν πρός με, ἐὰν μὴ ὁ πατὴρ ὁ πέμψας με ἑλκύσῃ αὐτόν, καὶ ἐγὼ ἀναστήσω αὐτὸν ἐν τῇ ἐσχάτῃ ἡμέρᾳ.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ, ПЯТНИЦА

Деян., 21 зач., VIII.40-IX.19

8.40 В те дни Филипп оказался в Азоте и, проходя, благовествовал всем городам, пока пришел в Кесарию. 9.1 Савл же, еще дыша угрозами и убийством на учеников Господа, пришел к первосвященнику. 2. И выпросил у него письма в Дамаск к синагогам, чтобы, кого найдет последующих сему учению, и мужчин и женщин, связав приводить в Иерусалим. 3 Когда же он шел и приближался к Дамаску, внезапно осиял его свет с неба; 4 он упал на землю и услышал голос, говорящий ему: Савл! Савл! что ты гонишь Меня? 5 Он сказал: кто Ты, Господи? Господь же сказал: Я Иисус, Которого ты гонишь; трудно тебе идти против рожна. 6 Он в трепете и ужасе сказал: Господи! что повелишь мне делать? И Господь сказал ему: встань и иди в город, и сказано будет тебе, что тебе надобно делать. 7 Люди же, шедшие с ним, стояли в оцепенении, слыша голос, а никого не видя. 8 Савл встал с земли и с открытыми глазами никого не видел; и повели его за руку и привели в Дамаск; 9 и три дня он не видел, и не ел и не пил. 10 В Дамаске был один ученик, именем Анания; и Господь в видении сказал ему: Анания! Он сказал: я, Господи. 11 Господь же сказал ему: встань и пойди на улицу, так называемую Прямую, и спроси в Иудином доме Тарсянина, по имени Савла; он теперь молится. 12 И видел в видении мужа, именем Ананию, пришедшего к нему и возложившего на него руку, чтоб он прозрел. 13 Анания отвечал: Господи! я слышал от многих о сем человеке, сколько зла сделал он святым Твоим в Иерусалиме; 14 и здесь имеет от первосвященников власть вязать всех, призывающих имя Твое. 15 Но Господь сказал ему: иди, ибо он есть Мой избранный сосуд, чтобы возвещать имя Мое пред народами и царями и сынами Израилевыми; 16 и Я покажу ему, сколько он должен пострадать за имя Мое. 17 Анания пошел, и вошел в дом, и, возложив на него руки, сказал: брат Савл! Господь Иисус, явившийся тебе на пути, которым ты шел, послал меня, чтобы ты прозрел и исполнился Святаго Духа. 18 И тотчас как бы чешуя отпала от глаз его, и вдруг он прозрел; и встав крестился. 19 И, приняв пищи, укрепился.

 

 

(За? к7а.) Во дни2 џны, філjппъ њбрётесz во ґзHтэ: и3 проходS благовэствовaше градHмъ всBмъ, д0ндеже пріити2 є3мY въ кесарjю. Сavлъ же є3щE дыхaz прещeніемъ и3 ўбjйствомъ на ў§ники2 гDни, пристyпль ко ґрхіерeю, И#спроси2 t негw2 посл†ніz въ дамaскъ къ соб0рищємъ, ћкw да ѓще нBкіz њбрsщетъ тогw2 пути2 сyщыz, мyжы же и3 жєны2, св‰заны приведeтъ во їерусали1мъ. Внегдa же и3ти2, бhсть є3мY прибли1житисz къ дамaску, и3 внезaпу њблистA є3гw2 свётъ t нб7сE: И# пaдъ на зeмлю, слhша глaсъ гlг0лющь є3мY: сavле, сavле, чт0 мz г0ниши; Речe же: кто2 є3си2, гDи; гDь же речE: ѓзъ є4смь ї}съ, є3г0же ты2 г0ниши: жесток0 ти є4сть проти1ву рожнY прaти. Трепeщz же и3 ўжасazсz, глаг0ла: гDи, чт0 мz х0щеши твори1ти; и гDь речE къ немY: востaни и3 вни1ди во грaдъ, и3 речeтсz ти2, чт0 ти подобaетъ твори1ти. Мyжіе же и3дyщіи съ ни1мъ, стоsху чудsщесz, глaсъ ќбw слhшаще, но никог0же ви1дzще. Востa же сavлъ t земли2, и3 tвeрстыма nчи1ма свои1ма ни є3ди1нагw ви1дzше: ведyще же є3го2 за рyку, введ0ша въ дамaскъ: И# бЁ дни2 три2 не ви1дz, и3 ни kдE, нижE піsше. Бё же нёкто ўчени1къ въ дамaсцэ, и4менемъ ґнaніа, и3 речE къ немY гDь въ видёніи: ґнaніе. џнъ же речE: сE ѓзъ, гDи. ГDь же къ немY: востaвъ поиди2 на ст0гну нарицaемую прaвую, и3 взыщи2 въ домY їyдовэ сavла и4менемъ, тaрсzнина: сe бо моли1тву дёетъ. И# ви1дэ въ видёніи мyжа и4менемъ ґнaнію, вшeдша и3 возл0жша нaнь рyку, ћкw да пр0зритъ. Tвэщa же ґнaніа: гDи, слhшахъ t мн0гихъ њ мyжи сeмъ, коли6ка ѕл† сотвори2 с™ы6мъ твои6мъ во їеrли1мэ: И# здЁ и4мать влaсть t ґрхіерє1й, свzзaти вс‰ нарицaющыz и4мz твоE. Речe же къ немY гDь: и3ди2, ћкw сосyдъ и3збрaнъ ми2 є4сть сeй, пронести2 и4мz моE предъ kзы6ки, и3 царьми,2 и3 сынми2 ї}левыми. Ѓзъ бо скажY є3мY, є3ли6ка подобaетъ є3мY њ и4мени моeмъ пострадaти. П0йде же ґнaніа, и3 вни1де въ хрaмину, и3 возл0жь нaнь рyцэ, и3 речE: сavле брaте, гDь ї}съ kвлeйтисz на пути2, и4мже шeлъ є3си2, послa мz, ћкw да пр0зриши, и3 и3сп0лнишисz д¦а с™а. И# ѓбіе tпад0ша t џчію є3гw2 ћкw чешуS: прозрё же ѓбіе, и3 востaвъ крести1сz: И# пріeмъ пи1щу, ўкрэпи1сz.  

 

 

 

40 Φίλιππος δὲ εὑρέθη εἰς Ἄζωτον, καὶ διερχόμενος εὐηγγελίζετο τὰς πόλεις πάσας ἕως τοῦ ἐλθεῖν αὐτὸν εἰς Καισάρειαν.

9.1 Ὁ δὲ Σαῦλος ἔτι ἐμπνέων ἀπειλῆς καὶ φόνου εἰς τοὺς μαθητὰς τοῦ Κυρίου, προσελθὼν τῷ ἀρχιερεῖ 2 ᾐτήσατο παρ' αὐτοῦ ἐπιστολὰς εἰς Δαμασκὸν πρὸς τὰς συναγωγάς, ὅπως ἐάν τινας εὕρῃ τῆς ὁδοῦ ὄντας, ἄνδρας τε καὶ γυναῖκας, δεδεμένους ἀγάγῃ εἰς Ἱερουσαλήμ. 3 ἐν δὲ τῷ πορεύεσθαι ἐγένετο αὐτὸν ἐγγίζειν τῇ Δαμασκῷ, καὶ ἐξαίφνης περιήστραψεν αὐτὸν φῶς ἀπὸ τοῦ οὐρανοῦ, 4 καὶ πεσὼν ἐπὶ τὴν γῆν ἤκουσε φωνὴν λέγουσαν αὐτῷ· Σαοὺλ Σαούλ, τί με διώκεις; 5 εἶπε δέ· Τίς εἶ, κύριε; ὁ δέ Κύριος εἶπεν· Ἐγώ εἰμι Ἰησοῦς ὃν σὺ διώκεις· 6 ἀλλὰ ἀνάστηθι καὶ εἴσελθε εἰς τὴν πόλιν, καὶ λαληθήσεταί σοι τί σε δεῖ ποιεῖν. 7 οἱ δὲ ἄνδρες οἱ συνοδεύοντες αὐτῷ εἱστήκεισαν ἐνεοί, ἀκούοντες μὲν τῆς φωνῆς, μηδένα δὲ θεωροῦντες. 8 ἠγέρθη δὲ ὁ Σαῦλος ἀπὸ τῆς γῆς, ἀνεῳγμένων τε τῶν ὀφθαλμῶν αὐτοῦ οὐδένα ἔβλεπε· χειραγωγοῦντες δὲ αὐτὸν εἰσήγαγον εἰς Δαμασκόν. 9 καὶ ἦν ἡμέρας τρεῖς μὴ βλέπων, καὶ οὐκ ἔφαγεν οὐδὲ ἔπιεν. 10 Ἦν δέ τις μαθητὴς ἐν Δαμασκῷ ὀνόματι Ἁνανίας, καὶ εἶπε πρὸς αὐτὸν ὁ Κύριος ἐν ὁράματι· Ἁνανία. ὁ δὲ εἶπεν· Ἰδοὺ ἐγώ, Κύριε. 11 ὁ δὲ Κύριος πρὸς αὐτόν· Ἀναστὰς πορεύθητι ἐπὶ τὴν ῥύμην τὴν καλουμένην εὐθεῖαν καὶ ζήτησον ἐν οἰκίᾳ Ἰούδα Σαῦλον ὀνόματι Ταρσέα· ἰδοὺ γὰρ προσεύχεται, 12 καὶ εἶδεν ἐν ὁράματι ἄνδρα ὀνόματι Ἁνανίαν εἰσελθόντα καὶ ἐπιθέντα αὐτῷ χεῖρα, ὅπως ἀναβλέψῃ. 13 ἀπεκρίθη δὲ Ἁνανίας· Κύριε, ἀκήκοα ἀπὸ πολλῶν περὶ τοῦ ἀνδρὸς τούτου, ὅσα κακὰ ἐποίησε τοῖς ἁγίοις σου ἐν Ἱερουσαλήμ· 14 καὶ ὧδε ἔχει ἐξουσίαν παρὰ τῶν ἀρχιερέων δῆσαι πάντας τοὺς ἐπικαλουμένους τὸ ὄνομά σου. 15 εἶπε δὲ πρὸς αὐτὸν ὁ Κύριος· Πορεύου, ὅτι σκεῦος ἐκλογῆς μοί ἐστιν οὗτος τοῦ βαστάσαι τὸ ὄνομά μου ἐνώπιον ἐθνῶν καὶ βασιλέων υἱῶν τε Ἰσραήλ· 16 ἐγὼ γὰρ ὑποδείξω αὐτῷ ὅσα δεῖ αὐτὸν ὑπὲρ τοῦ ὀνόματός μου παθεῖν. 17 Ἀπῆλθε δὲ Ἁνανίας καὶ εἰσῆλθεν εἰς τὴν οἰκίαν, καὶ ἐπιθεὶς ἐπ' αὐτὸν τὰς χεῖρας εἶπε· Σαοὺλ ἀδελφέ, ὁ Κύριος ἀπέσταλκέ με, Ἰησοῦς ὁ ὀφθείς σοι ἐν τῇ ὁδῷ ᾗ ἤρχου, ὅπως ἀναβλέψῃς καὶ πλησθῇς Πνεύματος ἁγίου. 18 καὶ εὐθέως ἀπέπεσον ἀπὸ τῶν ὀφθαλμῶν αὐτοῦ ὡσεὶ λεπίδες, ἀνέβλεψέ τε, καὶ ἀναστὰς ἐβαπτίσθη, καὶ λαβὼν τροφὴν ἐνίσχυσεν.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ, ПЯТНИЦА

Ин., 23 зач., VI.48-54

6.48 Сказал Господь ко пришедшим к Нему Иудеям: Я есмь хлеб жизни. 49 Отцы ваши ели манну в пустыне и умерли; 50 Хлеб же, сходящий с небес, таков, что ядущий его не умрет. 51 Я хлеб живый, сшедший с небес; ядущий хлеб сей будет жить вовек; хлеб же, который Я дам, есть Плоть Моя, которую Я отдам за жизнь мира. 52 Тогда Иудеи стали спорить между собою, говоря: как Он может дать нам есть Плоть Свою? 53 Иисус же сказал им: истинно, истинно говорю вам: если не будете есть Плоти Сына Человеческого и пить Крови Его, то не будете иметь в себе жизни. 54 Ядущий МоюПлоть и пиющий Мою Кровь имеет жизнь вечную; и Я воскрешу его в последний день

 

 

 

(За? к7г.) РечE гDь ко пришeдшымъ къ немY їудewмъ: ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный. Nтцы2 вaши kд0ша мaнну въ пустhни, и3 ўмр0ша: Сeй є4сть хлёбъ сходsй съ небесE, да, ѓще кто2 t негw2 ћстъ, не ќмретъ. Ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный, и4же сшeдый съ небесE: ѓще кто2 снёсть t хлёба сегw2, жи1въ бyдетъ во вёки: и3 хлёбъ, є3г0же ѓзъ дaмъ, пл0ть моS є4сть, ю4же ѓзъ дaмъ за жив0тъ мjра. Прsхусz же междY соб0ю жи1дове, глаг0люще: кaкw м0жетъ сeй нaмъ дaти пл0ть свою2 ћсти; Речe же и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlг0лю вaмъ, ѓще не снёсте пл0ти сн7а чlвёческагw, ни піeте кр0ве є3гw2, животA не и4мате въ себЁ. Kдhй мою2 пл0ть, и3 піsй мою2 кр0вь, и4мать жив0тъ вёчный, и3 ѓзъ воскрешY є3го2 въ послёдній дeнь.

 

 

 

48 ἐγώ εἰμι ὁ ἄρτος τῆς ζωῆς. 49 οἱ πατέρες ὑμῶν ἔφαγον τὸ μάννα ἐν τῇ ἐρήμῳ καὶ ἀπέθανον· 50 οὗτός ἐστιν ὁ ἄρτος ὁ ἐκ τοῦ οὐρανοῦ καταβαίνων, ἵνα τις ἐξ αὐτοῦ φάγῃ καὶ μὴ ἀποθάνῃ. 51 ἐγώ εἰμι ὁ ἄρτος ὁ ζῶν ὁ ἐκ τοῦ οὐρανοῦ καταβάς· ἐάν τις φάγῃ ἐκ τούτου τοῦ ἄρτου, ζήσεται εἰς τὸν αἰῶνα. καὶ ὁ ἄρτος δὲ ὃν ἐγὼ δώσω, ἡ σάρξ μού ἐστιν, ἣν ἐγὼ δώσω ὑπὲρ τῆς τοῦ κόσμου ζωῆς. 52 Ἐμάχοντο οὖν πρὸς ἀλλήλους οἱ Ἰουδαῖοι λέγοντες· Πῶς δύναται οὗτος ἡμῖν δοῦναι τὴν σάρκα φαγεῖν; 53 εἶπεν οὖν αὐτοῖς ὁ Ἰησοῦς· Ἀμὴν ἀμὴν λέγω ὑμῖν, ἐὰν μὴ φάγητε τὴν σάρκα τοῦ υἱοῦ τοῦ ἀνθρώπου καὶ πίητε αὐτοῦ τὸ αἷμα, οὐκ ἔχετε ζωὴν ἐν ἑαυτοῖς. 54 ὁ τρώγων μου τὴν σάρκα καὶ πίνων μου τὸ αἷμα ἔχει ζωὴν αἰώνιον, καὶ ἐγὼ ἀναστήσω αὐτὸν ἐν τῇ ἐσχάτῃ ἡμέρᾳ.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ,
 СУББОТА

Деян., 22 зач., IX.19-31

9.19 В те дни был Савл несколько дней с учениками в Дамаске; 20 и тотчас стал проповедовать в синагогах об Иисусе, что Он есть Сын Божий. 21 И все слышавшие дивились и говорили: не тот ли это самый, который гнал в Иерусалиме призывающих имя сие, да и сюда за тем пришел, чтобы вязать их и вести к первосвященникам? 22 А Савл более и более укреплялся и приводил в замешательство Иудеев, живущих в Дамаске, доказывая, что Сей есть Христос. 23 Когда же прошло довольно времени, Иудеи согласились убить его. 24 Но Савл узнал об этом умысле их; а они день и ночь стерегли у ворот, чтобы убить его. 25 Ученики же ночью, взявши его, спустили по стене в корзине. 26 Савл прибыл в Иерусалим и старался пристать к ученикам; но все боялись его, не веря, что он ученик. 27 Варнава же, взяв его, пришел к Апостолам и рассказал им, как на пути он видел Господа, и что говорил ему Господь, и как он в Дамаске смело проповедовал во имя Иисуса. 28 И пребывал он с ними, входя и исходя, в Иерусалиме и смело проповедовал во имя Господа Иисуса. 29 Говорил также и состязался с Еллинистами; а они покушались убить его. 30 Братия, узнавши о сем, отправили его в Кесарию и препроводили в Тарс. 31 Церкви же по всей Иудее, Галилее и Самарии были в покое, назидаясь и ходя в страхе Господнем, и, при утешении от Святаго Духа, умножались.

 

 

(За? к7в.) Во дни2 џны, бhсть сavлъ съ сyщими въ дамaсцэ ўченикaми дни2 нBкіz. И# ѓбіе на с0нмищахъ проповёдаше ї}са, ћкw сeй є4сть сн7ъ б9ій. Дивлsхусz же вси2 слhшащіи и3 глаг0лаху: не сeй ли є4сть гони1вый во їерусали1мэ нарицaющыz и4мz сіE, и3 здЁ на сіE пріи1де, да св‰заны тhz приведeтъ ко ґрхіерeємъ; Сavлъ же пaче крэплsшесz, и3 смущaше їудє1и живyщыz въ дамaсцэ, препирaz, ћкw сeй є4сть хrт0съ. Ћкоже и3сп0лнишасz днjе довHльны, совэщaша їудeє ўби1ти є3го2. Ўвёданъ же бhсть сavлу совётъ и4хъ: стрежaху же врaтъ дeнь и3 н0щь, ћкw да ўбію1тъ є3го2. Поeмше же є3го2 ўченицы2 н0щію, свёсиша по стэнЁ въ к0шницэ. Пришeдъ же сavлъ во їерусали1мъ, покушaшесz прилэплsтисz ў§никHмъ: и3 вси2 боsхусz є3гw2, не вёрующе, ћкw є4сть ўчени1къ. Варнaва же пріeмь є3го2, приведE ко ґпcтолwмъ, и3 повёда и5мъ, кaкw на пути2 ви1дэ гDа, и3 ћкw гlг0ла є3мY, и3 кaкw въ дамaсцэ дерзaше њ и4мени ї}совэ. И# бsше съ ни1ми входS и3 и3сходS во їеrли1мэ, и3 дерзaz њ и4мени гDа ї}са. Глаг0лаше же и3 стzзaшесz съ є4ллины: nни1 же и3скaху ўби1ти є3го2. Разумёвше же брaтіz свед0ша є3го2 въ кесарjю, и3 tпусти1ша є3го2 въ тaрсъ. Цє1ркви же по всeй їудeи и3 галілeи и3 самарjи и3мёzху ми1ръ, созидaющесz и3 ходsще въ стрaсэ гDни, и3 ўтэшeніемъ с™aгw д¦а ўмножaхусz.

 

 

 

19 Ἐγένετο δὲ ὁ Σαῦλος μετὰ τῶν ὄντων ἐν Δαμασκῷ μαθητῶν ἡμέρας τινάς, 20 καὶ εὐθέως ἐν ταῖς συναγωγαῖς ἐκήρυσσε τὸν Ἰησοῦν ὅτι οὗτός ἐστιν ὁ υἱὸς τοῦ Θεοῦ. 21 ἐξίσ­ταντο δὲ πάντες οἱ ἀκούοντες καὶ ἔλεγον· Οὐχ οὗτός ἐστιν ὁ πορθήσας ἐν Ἱερουσαλὴμ τοὺς ἐπικαλουμέ­νους τὸ ὄνομα τοῦτο, καὶ ὧδε εἰς τοῦτο ἐλήλυ­θεν, ἵνα δεδεμένους αὐτοὺς ἀγάγῃ ἐπὶ τοὺς ἀρχιε­ρεῖς; 22 Σαῦλος δὲ μᾶλλον ἐνεδυνα­μοῦτο καὶ συνέχυνε τοὺς Ἰουδαίους τοὺς κατοικοῦντας ἐν Δαμασκῷ, συμβιβάζων ὅτι οὗτός ἐστιν ὁ Χριστός. 23 ὡς δὲ ἐπληροῦντο ἡμέραι ἱκαναί, συνεβουλεύσαντο οἱ Ἰουδαῖοι ἀνελεῖν αὐτόν· 24 ἐγνώσθη δὲ τῷ Σαύλῳ ἡ ἐπιβουλὴ αὐτῶν, παρετήρουν τε τὰς πύλας ἡμέρας τε καὶ νυκτὸς ὅπως αὐτὸν ἀνέλωσι· 25 λαβόντες δὲ αὐτὸν οἱ μαθηταὶ νυκτὸς καθῆκαν διὰ τοῦ τείχους χαλάσαντες ἐν σπυρίδι. 26 Παραγενόμενος δὲ ὁ Σαῦλος εἰς Ἱερουσαλὴμ ἐπειρᾶτο κολλᾶσ­θαι τοῖς μαθηταῖς· καὶ πάντες ἐφοβοῦντο αὐτόν, μὴ πιστεύον­τες ὅτι ἐστὶ μαθητής. 27 Βαρνά­βας δὲ ἐπιλαβόμενος αὐτὸν ἤγαγε πρὸς τοὺς ἀποστόλους, καὶ διηγήσατο αὐτοῖς πῶς ἐν τῇ ὁδῷ εἶδε τὸν Κύριον καὶ ὅτι ἐλάλησεν αὐτῷ, καὶ πῶς ἐν Δαμασκῷ ἐπαρρησιάσατο ἐν τῷ ὀνόματι Ἰησοῦ. 28 καὶ ἦν μετ' αὐτῶν εἰσπορευόμενος καὶ ἐκπορευόμενος ἐν Ἱερουσαλήμ καὶ παρρησιαζόμενος ἐν τῷ ὀνόματι τοῦ Κυρίου Ἰησοῦ, 29 ἐλάλει τε καὶ συνεζήτει πρὸς τοὺς Ἑλληνιστάς· οἱ δὲ ἐπεχείρουν αὐτόν ἀνελεῖν. 30 ἐπιγνόντες δὲ οἱ ἀδελφοὶ κατήγαγον αὐτὸν εἰς Καισά­ρειαν καὶ ἐξαπέστειλαν αὐτὸν εἰς Ταρσόν. 31 Αἱ μὲν οὖν ἐκκλησίαι καθ' ὅλης τῆς Ἰουδαίας καὶ Γαλιλαίας καὶ Σαμαρείας εἶχον εἰρήνην οἰκοδομούμεναι καὶ πορευόμεναι τῷ φόβῳ τοῦ Κυρίου καὶ τῇ παρακλήσει τοῦ ἁγίου Πνεύματος ἐπληθύνοντο.

СЕДМИЦА 3-я ПО ПАСХЕ,
 СУББОТА

Ин., 52 зач., XV.17-XVI.2

15.17 Сказал Господь своим ученикам: сие заповедую вам, да любите друг друга. 18 Если мир вас ненавидит, знайте, что Меня прежде вас возненавидел. 19 Если бы вы были от мира, то мир любил бы свое; а как вы не от мира, но Я избрал вас от мира, потому ненавидит вас мир. 20 Помните слово, которое Я сказал вам: раб не больше господина своего. Если Меня гнали, будут гнать и вас; если Мое слово соблюдали, будут соблюдать и ваше. 21 Но все то сделают вам за имя Мое, потому что не знают Пославшего Меня. 22 Если бы Я не пришел и не говорил им, то не имели бы греха; а теперь не имеют извинения во грехе своем. 23 Ненавидящий Меня ненавидит и Отца Моего. 24 Если бы Я не сотворил между ними дел, каких никто другой не делал, то не имели бы греха; а теперь и видели, и возненавидели и Меня и Отца Моего. 25 Но да сбудется слово, написанное в законе их: “возненавидели Меня напрасно” (Псал.68,5). 26 Когда же приидет Утешитель, Которого Я пошлю вам от Отца, Дух истины, Который от Отца исходит, Он будет свидетельствовать о Мне; 27 а также и вы будете свидетельствовать, потому что вы сначала со Мною. 16.1 Сие сказал Я вам, чтобы вы не соблазнились. 2 Изгонят вас из синагог; даже наступает время, когда всякий, убивающий вас, будет думать, что он тем служит Богу.

 

 

(За? н7в.) РечE гDь свои6мъ ў§никwмъ: сі‰ заповёдаю вaмъ, да лю1бите дрyгъ дрyга. Ѓще мjръ вaсъ ненави1дитъ, вёдите, ћкw менE прeжде вaсъ возненави1дэ. Ѓще t мjра бhсте бhли, мjръ ќбw своE люби1лъ бы2: ћкоже t мjра нёсте, но ѓзъ и3збрaхъ вы2 t мjра, сегw2 рaди ненави1дитъ вaсъ мjръ. Поминaйте сл0во, є4же ѓзъ рёхъ вaмъ: нёсть рaбъ б0лій г0спода своегw2. Ѓще менE и3згнaша, и3 вaсъ и3зженyтъ: ѓще сл0во моE соблюд0ша, и3 вaше соблюдyтъ. Но сі‰ вс‰ творsтъ вaмъ за и4мz моE, ћкw не вёдzтъ послaвшагw мS. Ѓще не бhхъ пришeлъ и3 гlг0лалъ и5мъ, грэхA не бhша и3мёли: нhнэ же вины2* не и4мутъ њ грэсЁ своeмъ. Ненави1дzй менE, и3 nц7A моего2 ненави1дитъ. Ѓще дёлъ не бhхъ сотвори1лъ въ ни1хъ, и4хже и4нъ никт0же сотвори2, грэхA не бhша и3мёли: нhнэ же и3 ви1дэша, и3 возненави1дэша менE и3 nц7A моего. Но да сбyдетсz сл0во пи1санное въ зак0нэ и4хъ, ћкw возненави1дэша мS тyне. Е#гдa же пріи1детъ ўтёшитель, є3г0же ѓзъ послю2 вaмъ t nц7A, д¦ъ и4стины, и4же t nц7A и3сх0дитъ, т0й свидётельствуетъ њ мнЁ: И# вh же свидётельствуете, ћкw и3скони2 со мн0ю є3стE. Сі‰ гlг0лахъ вaмъ, да не соблазнитeсz. T с0нмищъ и3жденyтъ вы2: Но пріи1детъ чaсъ, да всsкъ и4же ўбіeтъ вы2, возмни1тсz слyжбу приноси1ти бGу.

* и3звинeніz

 

 

 

17 ταῦτα ἐντέλλομαι ὑμῖν, ἵνα ἀγαπᾶτε ἀλλήλους. 18 Εἰ ὁ κόσμος ὑμᾶς μισεῖ, γινώσκετε ὅτι ἐμὲ πρῶτον ὑμῶν μεμίσηκεν. 19 εἰ ἐκ τοῦ κόσμου ἦτε, ὁ κόσμος ἂν τὸ ἴδιον ἐφίλει· ὅτι δὲ ἐκ τοῦ κόσμου οὐκ ἐστέ, ἀλλ' ἐγὼ ἐξελεξάμην ὑμᾶς ἐκ τοῦ κόσμου, διὰ τοῦτο μισεῖ ὑμᾶς ὁ κόσμος. 20 μνημονεύετε τοῦ λόγου οὗ ἐγὼ εἶπον ὑμῖν· οὐκ ἔστι δοῦλος μείζων τοῦ κυρίου αὐτοῦ. εἰ ἐμὲ ἐδίωξαν, καὶ ὑμᾶς διώξουσιν· εἰ τὸν λόγον μου ἐτήρησαν, καὶ τὸν ὑμέτερον τηρήσουσιν. 21 ἀλλὰ ταῦτα πάντα ποιήσουσιν ὑμῖν διὰ τὸ ὄνομά μου, ὅτι οὐκ οἴδασι τὸν πέμψαντά με. 22 εἰ μὴ ἦλθον καὶ ἐλάλησα αὐτοῖς, ἁμαρτίαν οὐκ εἴχον· νῦν δὲ πρόφασιν οὐκ ἔχουσι περὶ τῆς ἁμαρτίας αὐτῶν. 23 ὁ ἐμὲ μισῶν καὶ τὸν πατέρα μου μισεῖ. 24 εἰ τὰ ἔργα μὴ ἐποίησα ἐν αὐτοῖς ἃ οὐδεὶς ἄλλος πεποίηκεν, ἁμαρτίαν οὐκ εἴχον· νῦν δὲ καὶ ἑωράκασι καὶ μεμισήκασι καὶ ἐμὲ καὶ τὸν πατέρα μου. 25 ἀλλ' ἵνα πληρωθῇ ὁ λόγος ὁ γεγραμμένος ἐν τῷ νόμῳ αὐτῶν, ὅτι ἐμίσησάν με δωρεάν. 26 ὅταν δὲ ἔλθῃ ὁ παράκλητος ὃν ἐγὼ πέμψω ὑμῖν παρὰ τοῦ πατρός, τὸ Πνεῦμα τῆς ἀληθείας, ὃ παρὰ τοῦ πατρὸς ἐκπορεύεται, ἐκεῖνος μαρτυρήσει περὶ ἐμοῦ· 27 καὶ ὑμεῖς δὲ μαρτυρεῖτε, ὅτι ἀπ' ἀρχῆς μετ' ἐμοῦ ἐστε.

16.1 Ταῦτα λελάληκα ὑμῖν ἵνα μὴ σκανδαλισθῆτε. 2 ἀπο συναγώγους ποιήσουσιν ὑμᾶς· ἀλλ' ἔρχεται ὥρα ἵνα πᾶς ὁ ἀποκτείνας ὑμᾶς δόξῃ λατρείαν προσφέρειν τῷ Θεῷ.

 



На главную