На главную


Круг Евангельских чтений
СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ
Составил священник Иоанн Малинин
 Греческий текст добавил
диакон С.Я. Богомолов.
 Общая редакция свщ. Сергей Кирьянов.


Скачать весь Апракос: русс., ц-сл. и греч. (812kb).
Скачать весь Апракос: русс. и ц-сл. (656kb).

Возможно Вам понадобятся шрифты:
шрифт 1 (84кб)
Полный набор шрифтов для чтения греческих и церк-славян. текстов шрифты 2 (7,4мб)

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, ПОНЕДЕЛЬНИК

Кол., 255 зач., II, 13–20

2.13 Братия, вас, которые были мертвы во грехах, и в необрезании плоти вашей, Бог оживил вместе со Христом, простив нам все грехи, 14 истребив учением бывшее о нас рукописание, которое было против нас, и Он взял его от среды и пригвоздил ко кресту; 15 отняв силы у начальств и властей, властно подверг их позору, восторжествовав над ними Собою; 16 Итак никто да не осуждает вас за пищу, или питие, или за какой-нибудь праздник, или новомесячие, или субботу: 17 это есть тень будущего, а тело – во Христе. 18 Никто да не обольщает вас самовольным смиренномудрием и служением Ангелов, вторгаясь в то, чего не видел, безрассудно надмеваясь плотским своим умом 19 и не держась главы, от которой все тело, составами и связями будучи соединяемо и скрепляемо, растет возрастом Божиим. 20 Итак, если вы со Христом умерли для стихий мира, то для чего вы, как живущие в мире, держитесь постановлений?

 

 

(За? сн7є.) Брaтіе, бGъ вы2 мє1ртвы сyщz въ прегрэшeніихъ, и3 въ неwбрёзаніи пл0ти вaшеz, соwживи1лъ є4сть со хrт0мъ, даровaвъ нaмъ вс‰ прегрэшє1ніz, и3стреби1въ є4же на нaсъ рукописaніе ўчeньми, є4же бЁ сопроти1вно нaмъ, и3 то2 взsтъ t среды2, пригвозди1въ є5 на кrтЁ: совлeкъ начaла и3 вл†сти, и3зведE въ поз0ръ дерзновeніемъ, и3з8wбличи1въ и4хъ въ себЁ*. Да никт0же u5бо вaсъ њсуждaетъ њ kдeніи, и3ли2 њ питіи2, и3ли2 њ чaсти прaздника, и3ли2 њ новомcчіихъ, и3ли2 њ суббHтахъ: ±же сyть стёнь грzдyщихъ, тёло же хrт0во. Никт0же вaсъ да прельщaетъ и3зволeннымъ є3мY смиреномyдріемъ и3 слyжбою ѓгGлwвъ, ћже не ўвёдэ ўчS**,  без8 ўмA*** дмsсz t ўмA пл0ти своеS, ґ не держS главы2, и3з8 неsже всE тёло, сост†вы и3 со{зы подaемо и3 снeмлемо, расти1тъ возращeніе б9іе. Ѓще u5бо ўмр0сте со хrт0мъ t стіхjй мjра, почто2 ѓки живyще въ мjрэ стzзaетесz;

* побэди1въ и5хъ на нeмъ

** (въ тёхъ) ходS

*** всyе

 

 

13 Καὶ ὑμᾶς, νεκροὺς ὄντας ἐν τοῖς παραπτώμασι καὶ τῇ ἀκροβυστίᾳ τῆς σαρκὸς ὑμῶν, συνεζωοποίησεν ὑμᾶς σὺν αὐτῷ, χαρισάμενος ἡμῖν πάντα τὰ παραπτώματα, 14 ἐξαλείψας τὸ καθ' ἡμῶν χειρόγραφον τοῖς δόγμασιν ὃ ἦν ὑπεναντίον ἡμῖν, καὶ αὐτὸ ἦρεν ἐκ τοῦ μέσου προσηλώσας αὐτὸ τῷ σταυρῷ· 15 ἀπεκδυσάμενος τὰς ἀρχὰς καὶ τὰς ἐξουσίας ἐδειγμάτισεν ἐν παρρησίᾳ, θριαμβεύσας αὐτοὺς ἐν αὐτῷ. 16 Μὴ οὖν τις ὑμᾶς κρινέτω ἐν βρώσει ἢ ἐν πόσει ἢ ἐν μέρει ἑορτῆς ἢ νουμηνίας ἢ σαββάτων, 17 ἅ ἐστι σκιὰ τῶν μελλόντων, τὸ δὲ σῶμα Χριστοῦ. 18 μηδεὶς ὑμᾶς καταβραβευέτω θέλων ἐν ταπεινοφροσύνῃ καὶ θρησκείᾳ τῶν ἀγγέλων, ἃ μὴ ἑώρακεν ἐμβατεύων, εἰκῇ φυσιούμενος ὑπὸ τοῦ νοὸς τῆς σαρκὸς αὐτοῦ, 19 καὶ οὐ κρατῶν τὴν κεφαλήν, ἐξ οὗ πᾶν τὸ σῶμα διὰ τῶν ἁφῶν καὶ συνδέσμων ἐπιχορηγούμενον καὶ συμβιβαζόμενον αὔξει τὴν αὔξησιν τοῦ Θεοῦ. 20 Εἰ ἀπεθάνατε σὺν τῷ Χριστῷ ἀπὸ τῶν στοιχείων τοῦ κόσμου, τί ὡς ζῶντες ἐν κόσμῳ δογματίζεσθε
 
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, ПОНЕДЕЛЬНИК

Лк., 43 зач., IX, 18–22

9.18 В то время, когда Иисус молился в уединенном месте, и ученики были с Ним, Он спросил их: за кого почитает Меня народ? 19 Они сказали в ответ: за Иоанна Крестителя, а иные за Илию; другие же говорят, что один из древних пророков воскрес. 20 Он же спросил их: а вы за кого почитаете Меня? Отвечал Петр: за Христа Божия. 21 Но Он строго приказал им никому не говорить о сем, 22 сказав, что Сыну Человеческому должно много пострадать, и быть отвержену старейшинами, первосвященниками и книжниками, и быть убиту, и в третий день воскреснуть.

 

 

(За? м7г.) Во врeмz џно, бhсть є3гдA ї}съ молsшесz є3ди1нъ, съ ни1мъ бёху ўчн7цы2: и3 вопроси2 и5хъ, гlz: ког0 мz глаг0лютъ нар0ди бhти; Nни1 же tвэщaвше рёша: їwaнна кrти1телz: и3нjи же и3лію2: друзjи же, ћкw прbр0къ нёкій t дрeвнихъ воскрeсе. Речe же и5мъ: вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Tвэщaвъ же пeтръ речE: хrтA б9іz. Џнъ же запрeщь и5мъ, повелЁ никомyже глаг0лати сегw2, рeкъ, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому мн0гw пострадaти, и3 и3скушeну* бhти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти.

* tвeржену

 

 

 

18 Καὶ ἐγένετο ἐν τῷ εἶναι αὐτὸν προσευχόμενον κατὰ μόνας, συνῆσαν αὐτῷ οἱ μαθηταί, καὶ ἐπηρώτησεν αὐτοὺς λέγων· Τίνα με λέγουσιν οἱ ὄχλοι εἶναι; 19 οἱ δὲ ἀποκριθέντες εἶπον· Ἰωάννην τὸν βαπτιστήν, ἄλλοι δὲ Ἠλίαν, ἄλλοι δὲ ὅτι προφήτης τις τῶν ἀρχαίων ἀνέστη. 20 εἶπε δὲ αὐτοῖς· Ὑμεῖς δὲ τίνα με λέγετε εἶναι; ἀποκριθεὶς δὲ Πέτρος εἶπε· Τὸν Χριστὸν τοῦ Θεοῦ. 21 ὁ δὲ ἐπιτιμήσας αὐτοῖς παρήγγειλε μηδενὶ λέγειν τοῦτο, 22 εἰπὼν ὅτι Δεῖ τὸν υἱὸν τοῦ ἀνθρώπου πολλὰ παθεῖν καὶ ἀποδοκιμασθῆναι ἀπὸ τῶν πρεσβυτέρων καὶ ἀρχιερέων καὶ γραμματέων, καὶ ἀποκτανθῆναι, καὶ τῇ τρίτῃ ἡμέρᾳ ἐγερθῆναι.
 
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, ВТОРНИК

Кол., 256 зач., II, 20 – III, 3

2.20 Братия, если вы со Христом умерли для стихий мира, то для чего вы, как живущие в мире, держитесь постановлений: 21 «не прикасайся», «не вкушай», «не дотрагивайся». 22 (Что все истлевает от употребления), по заповедям и учению человеческому? 23 Это имеет только вид мудрости в самовольном служении, смиренномудрии и изнурении тела, в некотором небрежении о насыщении плоти. 3.1 Итак, если вы воскресли со Христом, то ищите горнего, где Христос сидит одесную Бога; 2 о горнем помышляйте, а не о земном. 3 Ибо вы умерли, и жизнь ваша сокрыта со Христом в Боге.

 

 

(За? сн7ѕ.) Брaтіе, ѓще ўмр0сте со хrт0мъ t стіхjй мjра, почто2 ѓки живyще въ мjрэ стzзaетесz; Не косни1сz, нижE вкуси2, нижE њсzжи2: ±же сyть вс‰ во и3стлёніе ўпотреблeніемъ, по зaповэдемъ и3 ўчeніємъ человёчєскимъ: ±же сyть сл0во ќбw и3м{ща премyдрости въ самов0льнэй слyжбэ и3 смиреномyдріи и3 непощадёніи тёла, не въ чeсти к0ей къ сhтости пл0ти. Ѓще u5бо воскреснyсте со хrт0мъ, вhшнихъ и3щи1те, и3дёже є4сть хrт0съ њ деснyю бGа сэдS: гHрнzz мyдрствуйте, (ґ) не земн†z. Ўмр0сте бо, и3 жив0тъ вaшъ сокровeнъ є4сть со хrт0мъ въ бз7э:

 

 

 

20 Εἰ ἀπεθάνατε σὺν τῷ Χριστῷ ἀπὸ τῶν στοιχείων τοῦ κόσμου, τί ὡς ζῶντες ἐν κόσμῳ δογματίζεσθε, 21 μὴ ἅψῃ μηδὲ γεύσῃ μηδὲ θίγῃς, 22 ἅ ἐστι πάντα εἰς φθορὰν τῇ ἀποχρήσει, κατὰ τὰ ἐντάλματα καὶ διδασκαλίας τῶν ἀνθρώπων; 23 ἅτινά ἐστι λόγον μὲν ἔχοντα σοφίας ἐν ἐθελοθρησκίᾳ καὶ ταπεινοφροσύνῃ καὶ ἀφειδίᾳ σώματος, οὐκ ἐν τιμῇ τινι πρὸς πλησμονὴν τῆς σαρκός.
3.1 Εἰ οὖν συνηγέρθητε τῷ Χριστῷ, τὰ ἄνω ζητεῖτε, οὗ ὁ Χριστός ἐστιν ἐν δεξιᾷ τοῦ Θεοῦ καθήμενος, 2 τὰ ἄνω φρονεῖτε, μὴ τὰ ἐπὶ τῆς γῆς. 3 ἀπεθάνετε γάρ, καὶ ἡ ζωὴ ὑμῶν κέκρυπται σὺν τῷ Χριστῷ ἐν τῷ Θεῷ·
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, ВТОРНИК

Лк., 44 зач., IX, 23–27

9.23 Сказал Господь: если кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною. 24 Ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет ее; а кто потеряет душу свою ради Меня, тот сбережет ее. 25 Ибо что пользы человеку приобрести весь мир, а себя самого погубить или повредить себе? 26 Ибо кто постыдится Меня и Моих слов, того Сын Человеческий постыдится, когда приидет во славе Своей и Отца и святых Ангелов. 27 Говорю же вам истинно: есть некоторые из стоящих здесь, которые не вкусят смерти, как уже увидят Царствие Божие.

 

 

(За? м7д.) РечE гDь: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 послёдуетъ ми2. И$же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спcти2, погyбитъ ю5: ґ и4же погyбитъ дyшу свою2 менє2 рaди, сeй сп7сeтъ ю5. Чт0 бо п0льзы и4мать человёкъ, пріwбрётъ мjръ вeсь, себe же погуби1въ и3ли2 tтщети1въ; И$же бо ѓще постыди1тсz менє2 и3 мои1хъ словeсъ, сегw2 сн7ъ чlвёческій постыди1тсz, є3гдA пріи1детъ во слaвэ своeй и3 џ§ей и3 с™hхъ ѓгGлъ. Глаг0лю же вaмъ вои1стинну: сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе.

 

 

 

23 Ἔλεγε δὲ πρὸς πάντας· Εἴ τις θέλει ὀπίσω μου ἔρχεσθαι, ἀπαρνησάσθω ἑαυτὸν καὶ ἀράτω τὸν σταυρὸν αὐτοῦ καθ' ἡμέραν, καὶ ἀκολουθείτω μοι. 24 ὃς γὰρ ἂν θέλῃ τὴν ψυχὴν αὐτοῦ σῶσαι, ἀπολέσει αὐτήν· ὃς δ' ἂν ἀπολέσῃ τὴν ψυχὴν αὐτοῦ ἕνεκεν ἐμοῦ, οὗτος σώσει αὐτήν. 25 τί γὰρ ὠφελεῖται ἄνθρωπος κερδήσας τὸν κόσμον ὅλον, ἑαυτὸν δὲ ἀπολέσας ἢ ζημιωθείς; 26 ὃς γὰρ ἐὰν ἐπαισχυνθῇ με καὶ τοὺς ἐμοὺς λόγους, τοῦτον ὁ υἱὸς τοῦ ἀνθρώπου ἐπαισχυνθήσεται ὅταν ἔλθῃ ἐν τῇ δόξῃ αὐτοῦ καὶ τοῦ πατρὸς καὶ τῶν ἁγίων ἀγγέλων. 27 λέγω δὲ ὑμῖν ἀληθῶς, εἰσί τινες τῶν ὧδε ἑστηκότων, οἳ οὐ μὴ γεύσωνται θανάτου ἕως ἂν ἴδωσι τὴν βασιλείαν τοῦ Θεοῦ.
 
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, СРЕДА

Кол., 259 зач., III, 17 – IV, 1

3.17 Братия, все, что вы делаете словом или делом, все делайте во имя Господа Иисуса Христа, благодаря через Него Бога и Отца. 18 Жены, повинуйтесь мужьям своим, как прилично в Господе. 19 Мужья, любите своих жен и не будьте к ним суровы. 20 Дети, будьте послушны родителям вашим во всем, ибо это благоугодно Господу. 21 Отцы, не раздражайте детей ваших, дабы они не унывали. 22 Рабы, во всем повинуйтесь господам вашим по плоти, не в глазах только служа им, как человекоугодники, но в простоте сердца, боясь Бога. 23 И все, что делаете, делайте от души, как для Господа, а не для человеков, 24 зная, что в воздаяние от Господа получите наследие, ибо вы служите Господу Христу. 25 А кто неправо поступит, тот получит по своей неправде, у Него нет лицеприятия. 4.1 Господа, оказывайте рабам должное и справедливое, зная, что и вы имеете Господа на небесах.

 

 

(За? сн7f.) Брaтіе, всE, є4же ѓще что2 творитE сл0вомъ и3ли2 дёломъ, вс‰ во и4мz гDа ї}са хrтA, благодарsще бGа и3 nц7A тёмъ. Жєны2, повинyйтесz свои6мъ мyжємъ, ћкоже подобaетъ њ гDэ. Мyжіе, люби1те жєны2 вaшz, и3 не њгорчaйтесz къ ни6мъ. Чaда, послyшайте роди1телей (свои1хъ) во всeмъ: сіe бо ўг0дно є4сть гDеви. Nтцы2, не раздрaжайте ч†дъ вaшихъ, да не ўнывaютъ. Раби2, послyшайте по всемY плотски1хъ госп0дій (вaшихъ), не пред8 nчи1ма т0чію раб0тающе ѓки человэкоугHдницы, но въ простотЁ сeрдца, боsщесz бGа. И# всsко, є4же ѓще что2 творитE, t души2 дёлайте, ћкоже гDу, ґ не человёкwмъ, вёдzще, ћкw t гDа пріи1мете воздаsніе достоsніz: гDу бо хrтY раб0таете. Ґ њби1дzй воспріи1метъ, є4же њби1дэ: и3 нёсть лицA њбиновeніz. Госп0діе, прaвду и3 ўравнeніе рабHмъ подавaйте, вёдzще, ћкw и3 вы2 и4мате гDа на нб7сёхъ.

 

 

 

17 καὶ πᾶν ὅ,τι ἂν ποιῆτε ἐν λόγῳ ἢ ἐν ἔργῳ, πάντα ἐν ὀνόματι Κυρίου Ἰησοῦ, εὐχαριστοῦντες τῷ Θεῷ καὶ πατρὶ δι' αὐτοῦ. 18 Αἱ γυναῖκες ὑποτάσσεσθε τοῖς ἀνδράσιν, ὡς ἀνῆκεν ἐν Κυρίῳ. 19 Οἱ ἄνδρες ἀγαπᾶτε τὰς γυναῖκας καὶ μὴ πικραίνεσθε πρὸς αὐτάς. 20 Τὰ τέκνα ὑπακούετε τοῖς γονεῦσι κατὰ πάντα· τοῦτο γάρ ἐστιν εὐάρεστον τῷ Κυρίῳ. 21 Οἱ πατέρες μὴ ἐρεθίζετε τὰ τέκνα ὑμῶν, ἵνα μὴ ἀθυμῶσιν. 22 Οἱ δοῦλοι ὑπακούετε κατὰ πάντα τοῖς κατὰ σάρκα κυρίοις, μὴ ἐν ὀφθαλμοδουλίαις, ὡς ἀνθρωπάρεσκοι, ἀλλ' ἐν ἁπλότητι καρδίας, φοβούμενοι τὸν Θεόν. 23 καὶ πᾶν ὅ,τι ἐὰν ποιῆτε, ἐκ ψυχῆς ἐργάζεσθε, ὡς τῷ Κυρίῳ καὶ οὐκ ἀνθρώποις, 24 εἰδότες ὅτι ἀπὸ Κυρίου ἀπολήψεσθε τὴν ἀνταπόδοσιν τῆς κληρονομίας· τῷ γὰρ Κυρίῳ Χριστῷ δουλεύετε· 25 ὁ δὲ ἀδικῶν κομιεῖται ὃ ἠδίκησε, καὶ οὐκ ἔστι προσωποληψία.

4. 1 Οἱ κύριοι τὸ δίκαιον καὶ τὴν ἰσότητα τοῖς δούλοις παρέχεσθε, εἰδότες ὅτι καὶ ὑμεῖς ἔχετε Κύριον ἐν οὐρανοῖς.
 
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, СРЕДА

Лк., 47 зач., IX, 44–50

9.44 Сказал Господь ученикам Своим: вложите вы себе в уши слова сии: Сын Человеческий будет предан в руки человеческие. 45 Но они не поняли слова сего, и оно было закрыто от них, так что они не постигли его, а спросить Его о сем слове боялись. 46 Пришла же им мысль: кто бы из них был больше? 47 Иисус же, видя помышление сердца их, взяв дитя, поставил его пред Собою 48 и сказал им: кто примет сие дитя во имя Мое, тот Меня принимает; а кто примет Меня, тот принимает Пославшего Меня; ибо кто из вас меньше всех, тот будет велик.49 При сем Иоанн сказал: Наставник! мы видели человека, именем Твоим изгоняющего бесов, и запретили ему, потому что он не ходит с нами. 50 Иисус сказал ему: не запрещайте, ибо кто не против вас, тот за вас.

 

 

(За? м7з.) РечE гDь свои6мъ ў§никHмъ: вложи1те вы2 во ќшы вaши словесA сі‰: сн7ъ бо чlвёческій и4мать предaтисz въ рyцэ человёчєстэ. Nни1 же не разумёша глаг0ла сегw2, бё бо прикровeнъ t ни1хъ, да не њщутsтъ є3гw2: и3 боsхусz вопроси1ти є3го2 њ глаг0лэ сeмъ. Вни1де же помышлeніе въ ни1хъ, кто2 и4хъ вsщшій бы бhлъ. Ї}съ же вёдый помышлeніе сердeцъ и4хъ, пріeмъ nтрочA, постaви є5 ў себє2и3 речE и5мъ: и4же ѓще пріи1метъ сіE nтрочA во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же ѓще менE пріeмлетъ, пріeмлетъ послaвшаго мS: и4же бо мeншій є4сть въ вaсъ, сeй є4сть вели1къ. Tвэщaвъ же їwaннъ речE: настaвниче, ви1дэхомъ нёкоего њ и4мени твоeмъ и3згонsща бёсы: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw вослёдъ не х0дитъ съ нaми. И# речE къ немY ї}съ: не брани1те: и4же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть.

 

 

 

44 Θέσθε ὑμεῖς εἰς τὰ ὦτα ὑμῶν τοὺς λόγους τούτους· ὁ γὰρ υἱὸς τοῦ ἀνθρώπου μέλλει παραδίδοσθαι εἰς χεῖρας ἀνθρώπων. 45 οἱ δὲ ἠγνόουν τὸ ῥῆμα τοῦτο, καὶ ἦν παρακεκαλυμμένον ἀπ' αὐτῶν ἵνα μὴ αἴσθωνται αὐτό, καὶ ἐφοβοῦντο ἐρωτῆσαι αὐτὸν περὶ τοῦ ῥήματος τούτου. 46 Εἰσῆλθε δὲ διαλογισμὸς ἐν αὐτοῖς, τὸ τίς ἂν εἴη μείζων αὐτῶν. 47 ὁ δὲ Ἰησοῦς εἰδὼς τὸν διαλογισμὸν τῆς καρδίας αὐτῶν, ἐπιλαβόμενος παιδίον ἔστησεν αὐτὸ παρ' ἑαυτῷ. 48 καὶ εἶπεν αὐτοῖς· Ὃς ἐὰν δέξηται τοῦτο τὸ παιδίον ἐπὶ τῷ ὀνόματί μου, ἐμὲ δέχεται, καὶ ὃς ἐὰν ἐμὲ δέξηται, δέχεται τὸν ἀποστείλαντά με. ὁ γὰρ μικρότερος ἐν πᾶσιν ὑμῖν ὑπάρχων, οὗτός ἐστι μέγας. 49 Ἀποκριθεὶς δὲ ὁ Ἰωάννης εἶπεν· Ἐπιστάτα, εἴδομέν τινα ἐπὶ τῷ ὀνόματί σου ἐκβάλλοντα δαιμόνια, καὶ ἐκωλύσαμεν αὐτὸν, ὅτι οὐκ ἀκολουθεῖ μεθ' ἡμῶν. 50 καὶ εἶπεν πρὸς αὐτὸν ὁ Ἰησοῦς· Μὴ κωλύετε· οὐ γάρ ἔστι καθ' ὑμῶν· ὃς γὰρ οὐκ ἔστι καθ' ὑμῶν, ὑπὲρ ὑμῶν ἐστιν.
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, ЧЕТВЕРГ

Кол., 260 зач., IV, 2–9

4.2. Братия, будьте постоянны в молитве, бодрствуя в ней с благодарением. 3 Молитесь также и о нас, чтобы Бог отверз нам дверь для слова, возвещать тайну Христову, за которую я и в узах, 4 дабы я открыл ее, как должно мне возвещать. 5 Со внешними обходитесь благоразумно, пользуясь временем. 6 Слово ваше да будет всегда с благодатию, приправлено солью, дабы вы знали, как отвечать каждому. 7 О мне все скажет вам Тихик, возлюбленный брат и верный служитель и сотрудник в Господе, 8 которого я для того послал к вам, чтобы он узнал о ваших обстоятельствах и утешил сердца ваши, 9 с Онисимом, верным и возлюбленным братом нашим, который от вас. Они расскажут вам о всем здешнем.

 

 

(За? ©x.) Брaтіе, въ моли1твэ терпи1те, б0дрствующе въ нeй со благодарeніемъ: молsщесz и3 њ нaсъ вкyпэ, да бGъ tвeрзетъ нaмъ двє1ри сл0ва, проглаг0лати тaйну хrт0ву, є3sже рaди и3 свsзанъ є4смь: да kвлю2 ю5, ћкоже подобaетъ ми2 глаг0лати. Въ премyдрости ходи1те ко внBшнимъ, врeмz и3скупyюще. Сл0во вaше (да бывaетъ) всегдA во блгdти, с0лію растворeно, вёдэти, кaкw подобaетъ вaмъ є3ди1ному комyждо tвэщавaти. Я%же њ мнЁ, вс‰ скaжетъ вaмъ тmхjкъ, возлю1бленный брaтъ и3 вёренъ служи1тель и3 сораб0тникъ њ гDэ, є3г0же послaхъ къ вaмъ на сE и4стое, да разумёетъ ћже њ вaсъ и3 ўтёшитъ сердцA в†ша, со nни1сімомъ, вёрнымъ и3 возлю1бленнымъ брaтомъ нaшимъ, и4же є4сть t вaсъ: вс‰ вaмъ скaжутъ, ћже здЁ.

 

 

 

2 Τῇ προσευχῇ προσκαρτερεῖτε, γρηγοροῦντες ἐν αὐτῇ ἐν εὐχαριστίᾳ, 3 προσευχόμενοι ἅμα καὶ περὶ ἡμῶν, ἵνα ὁ Θεὸς ἀνοίξῃ ἡμῖν θύραν τοῦ λόγου, λαλῆσαι τὸ μυστήριον τοῦ Χριστοῦ, δι' ὃ καὶ δέδεμαι, 4 ἵνα φανερώσω αὐτὸ ὡς δεῖ με λαλῆσαι. 5 Ἐν σοφίᾳ περιπατεῖτε πρὸς τοὺς ἔξω, τὸν καιρὸν ἐξαγοραζόμενοι. 6 ὁ λόγος ὑμῶν πάντοτε ἐν χάριτι, ἅλατι ἠρτυμένος, εἰδέναι πῶς δεῖ ὑμᾶς ἑνὶ ἑκάστῳ ἀποκρίνεσθαι. 7 Τὰ κατ' ἐμὲ πάντα γνωρίσει ὑμῖν Τυχικὸς ὁ ἀγαπητὸς ἀδελφὸς καὶ πιστὸς διάκονος καὶ σύνδουλος ἐν Κυρίῳ, 8 ὃν ἔπεμψα πρὸς ὑμᾶς εἰς αὐτὸ τοῦτο, ἵνα γνῷ τὰ περὶ ἡμῶν καὶ παρακαλέσῃ τὰς καρδίας ὑμῶν, 9 σὺν Ὀνησίμῳ τῷ πιστῷ καὶ ἀγαπητῷ ἀδελφῷ, ὅς ἐστιν ἐξ ὑμῶν· πάντα ὑμῖν γνωριοῦσι τὰ ὧδε.
 
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, ЧЕТВЕРГ

Лк., 48 зач., IX, 49–56

9.49 В то время приступил к Иисусу один из учеников Его и говорит Ему: Наставник! мы видели человека, именем Твоим изгоняющего бесов, и запретили ему, потому что он не ходит с нами. 50 Иисус сказал ему: не запрещайте, ибо кто не против вас, тот за вас. 51 Когда же приближались дни взятия Его от мира, он восхотел идти в Иерусалим; 52 и послал вестников пред лицем Своим; и они пошли и вошли в селение Самарянское, чтобы приготовить для Него; 53 но там не приняли Его, потому что Он имел вид путешествующего в Иерусалим. 54 Видя то, ученики Его, Иаков и Иоанн, сказали: Господи! хочешь ли, мы скажем, чтобы огонь сошел с неба и истребил их, как и Илия сделал? 55 Но Он, обратившись к ним, запретил им и сказал: не знаете, какого вы духа; 56 ибо Сын Человеческий пришел не погублять души человеческие, а спасать. И пошли в другое селение.

 

 

(За? м7и.) Во врeмz џно, приступи2 ко ї}су є3ди1нъ t ў§ни6къ є3гw2, и3 речE є3мY: настaвниче, ви1дэхомъ нёкоего њ и4мени твоeмъ и3згонsща бёсы: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw вослёдъ не х0дитъ съ нaми. И# речE къ немY ї}съ: не брани1те: и4же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть. Бhсть же є3гдA скончавaхусz днjе восхождeнію є3гw2, и3 т0й ўтверди2 лицE своE и3ти2 во їеrли1мъ: и3 послA вёстники пред8 лицeмъ свои1мъ: и3 и3зшeдше внид0ша въ вeсь самарsнску, ћкw да ўгот0вzтъ є3мY: и3 не пріsша є3гw2, ћкw лицE є3гw2 бЁ грzдyщее во їеrли1мъ. Ви6дэвша же ўчн7к† є3гw2 їaкwвъ и3 їwaннъ, рёста: гDи, х0щеши ли, речeма, да џгнь сни1детъ съ небесE и3 потреби1тъ и5хъ, ћкоже и3 и3ліA сотвори2; Њбрaщьсz же запрети2 и4ма, и3 речE: не вёста, к0егw дyха є3стA вы2: сн7ъ бо чlвёческій не пріи1де дyшъ человёческихъ погуби1ти, но спcти2: и3 и3д0ша во и4ну вeсь.

 

 

 

49 Ἀποκριθεὶς δὲ ὁ Ἰωάννης εἶπεν· Ἐπιστάτα, εἴδομέν τινα ἐπὶ τῷ ὀνόματί σου ἐκβάλλοντα δαιμόνια, καὶ ἐκωλύσαμεν αὐτὸν, ὅτι οὐκ ἀκολουθεῖ μεθ' ἡμῶν. 50 καὶ εἶπεν πρὸς αὐτὸν ὁ Ἰησοῦς· Μὴ κωλύετε· οὐ γάρ ἔστι καθ' ὑμῶν· ὃς γὰρ οὐκ ἔστι καθ' ὑμῶν, ὑπὲρ ὑμῶν ἐστιν. 51 Ἐγένετο δὲ ἐν τῷ συμπληροῦσθαι τὰς ἡμέρας τῆς ἀναλήψεως αὐτοῦ καὶ αὐτὸς ἐστήριξε τὸ πρόσωπον αὐτοῦ τοῦ πορεύεσθαι εἰς Ἱερουσαλήμ, 52 καὶ ἀπέστειλεν ἀγγέλους πρὸ προσώπου αὐτοῦ. καὶ πορευθέντες εἰσῆλθον εἰς κώμην Σαμαρειτῶν, ὡστε ἑτοιμάσαι αὐτῷ· 53 καὶ οὐκ ἐδέξαντο αὐτόν, ὅτι τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ἦν πορευόμενον εἰς Ἱερουσαλήμ. 54 ἰδόντες δὲ οἱ μαθηταὶ αὐτοῦ Ἰάκωβος καὶ Ἰωάννης εἶπον· Κύριε, θέλεις εἴπωμεν πῦρ καταβῆναι ἀπὸ οὐρανοῦ καὶ ἀναλῶσαι αὐτούς, ὡς καὶ Ἠλίας ἐποίησε; 55 στραφεὶς δὲ ἐπετίμησεν αὐτοῖς καὶ εἶπεν· Οὐκ οἴδατε ποίου πνεύματός ἐστε ὑμεῖς· 56 ὁ υἱὸς τοῦ ἀνθρώπου οὐκ ἦλθε ψυχὰς ἀνθρώπων ἀπολέσαι, ἀλλὰ σῶσαι. καὶ ἐπορεύθησαν εἰς ἑτέραν κώμην.
 
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, ПЯТНИЦА

Кол., 261 зач., IV, 10–18

4.10 Братия, приветствует вас Аристарх, заключенный вместе со мною, и Марк, племянник Варнавы (о котором вы получили приказания: если придет к вам, примите его). 11 также Иисус, прозываемый Иустом, оба из обрезанных. Они – единственные сотрудники для Царствия Божия, бывшие мне отрадою. 12 Приветствует вас Епафрас ваш, раб Иисуса Христа, всегда подвизающийся за вас в молитвах, чтобы вы пребыли совершенны и исполнены всем, что угодно Богу. 13 Свидетельствую о нем, что он имеет великую ревность и заботу о вас и о находящихся в Лаодикии и Иераполе. 14. Приветствует вас Лука, врач возлюбленный, и Димас. 15 Приветствуйте братьев в Лаодикии, и Нимфана, и домашнюю церковь его. 16 Когда это послание прочитано будет у вас, то распорядитесь, чтобы оно было прочитано и в Лаодикийской церкви; а то, которое из Лаодикии, прочитайте и вы. 17 Скажите Архипу: смотри, чтобы тебе исполнить служение, которое ты принял в Господе. 18 Приветствие моею рукою, Павловою. Помните мои узы. Благодать со всеми вами. Аминь.

 

 

(За? с…а.) Брaтіе, цэлyетъ вы2 ґрістaрхъ сплённикъ м0й, и3 мaрко ґнеpjй варнaвинъ, њ нeмже пріsсте зaпwвэди: ѓще пріи1детъ къ вaмъ, пріими1те є3го2: и3 їисyсъ наречeнный їyстъ, сyщій t њбрёзаніz: сjи є3ди1ни споспBшницы во цrтво б9іе, и5же бhша ми2 ўтэшeніе. Цэлyетъ вы2 є3пафрaсъ, и4же t вaсъ, рaбъ ї}са хrтA, всегдA подвизazйсz њ вaсъ въ моли1твахъ, да бyдете совершeни и3 и3сп0лнени во всsцэй в0ли б9іей. Свидётелствую бо њ нeмъ, ћкw и4мать рeвность мн0гу (и3 болёзнь) њ вaсъ и3 њ сyщихъ въ лаодікjи и3 во їерап0ли. Цэлyетъ вы2 лyка врaчь возлю1бленный, и3 димaсъ. Цэлyйте брaтію сyщую въ лаодікjи, и3 нmмфaна, и3 домaшнюю є3гw2 цRковь. И# є3гдA прочтeтсz послaніе сіE ў вaсъ, сотвори1те, да и3 въ лаодікjйстэй цRкви прочтeно бyдетъ, и3 напи1саное t лаодікjи да и3 вы2 прочтeте. И# рцhте ґрхjппу: блюди2 служeніе, є4же пріsлъ є3си2 њ гDэ, да доверши1ши є5. Цэловaніе моeю рук0ю пavлею. Поминaйте мо‰ ќзы. Блгdть со (всёми) вaми. Ґми1нь.

 

 

 

10 Ἀσπάζεται ὑμᾶς Ἀρίσταρχος ὁ συναιχμάλωτός μου, καὶ Μᾶρκος ὁ ἀνεψιὸς Βαρνάβα, - περὶ οὗ ἐλάβετε ἐντολάς· ἐὰν ἔλθῃ πρὸς ὑμᾶς δέξασθε αὐτόν, - 11 καὶ Ἰησοῦς ὁ λεγόμενος Ἰοῦστος, οἱ ὄντες ἐκ περιτομῆς, οὗτοι μόνοι συνεργοὶ εἰς τὴν βασιλείαν τοῦ Θεοῦ, οἵτινες ἐγενήθησάν μοι παρηγορία. 12 ἀσπάζεται ὑμᾶς Ἐπαφρᾶς ὁ ἐξ ὑμῶν, δοῦλος Χριστοῦ, πάντοτε ἀγωνιζόμενος ὑπὲρ ὑμῶν ἐν ταῖς προσευχαῖς, ἵνα στῆτε τέλειοι καὶ πεπληρωμένοι ἐν παντὶ θελήματι τοῦ Θεοῦ· 13 μαρτυρῶ γὰρ αὐτῷ ὅτι ἔχει ζῆλον πολὺν ὑπὲρ ὑμῶν καὶ τῶν ἐν Λαοδικείᾳ καὶ τῶν ἐν Ἱεραπόλει. 14 ἀσπάζεται ὑμᾶς Λουκᾶς ὁ ἰατρὸς ὁ ἀγαπητὸς καὶ Δημᾶς. 15 ἀσπάσασθε τοὺς ἐν Λαοδικείᾳ ἀδελφοὺς καὶ Νυμφᾶν καὶ τὴν κατ' οἶκον αὐτοῦ ἐκκλησίαν· 16 καὶ ὅταν ἀναγνωσθῇ παρ' ὑμῖν ἡ ἐπιστολή, ποιήσατε ἵνα καὶ ἐν τῇ Λαοδικέων ἐκκλησίᾳ ἀναγνωσθῇ, καὶ τὴν ἐκ Λαοδικείας ἵνα καὶ ὑμεῖς ἀναγνῶτε. 17 καὶ εἴπατε Ἀρχίππῳ· βλέπε τὴν διακονίαν ἣν παρέλαβες ἐν Κυρίῳ, ἵνα αὐτὴν πληροῖς. 18 Ὁ ἀσπασμὸς τῇ ἐμῇ χειρὶ Παύλου. μνημονεύετέ μου τῶν δεσμῶν. Ἡ χάρις μεθ' ὑμῶν· ἀμήν.
 
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, ПЯТНИЦА

Лк., 50 зач., X, 1–15

10.1 В то время избрал Господь и других семьдесят учеников Своих, и послал их по два пред лицем Своим во всякий город и место, куда Сам хотел идти, 2 и сказал им: жатвы много, а делателей мало; итак молите Господина жатвы, чтобы выслал делателей на жатву Свою. 3 Идите! Я посылаю вас, как агнцев среди волков. 4 Не берите ни мешка, ни сумы, ни обуви, и никого на дороге не приветствуйте. 5 В какой дом войдете, сперва говорите: мир дому сему; 6 и если будет там сын мира, то почиет на нем мир ваш, а если нет, то к вам возвратится. 7 В доме же том оставайтесь, ешьте и пейте, что у них есть, ибо трудящийся достоин награды за труды свои; не переходите из дома в дом. 8 И если придете в какой город и примут вас, ешьте, что вам предложат, 9 и исцеляйте находящихся в нем больных, и говорите им: приблизилось к вам Царствие Божие. 10 Если же придете в какой город и не примут вас, то выйдя на улицу, скажите: 11 И прах, прилипший к нам от вашего города, оттрясаем вам; однако же знайте, что приблизилось к вам Царствие Божие. 12 Сказываю вам, что Содому в день оный будет отраднее, нежели городу тому. 13 Горе тебе, Хоразин! горе тебе, Вифсаида! ибо если бы в Тире и Сидоне явлены были силы, явленные в вас, то давно бы они, сидя во вретище и пепле, покаялись; 14 Но и Тиру и Сидону отраднее будет на суде, нежели вам. 15 И ты, Капернаум, до неба вознесшийся, до ада низвергнешься.

 

 

(За? н7.) Во врeмz џно, kви2 гDь и3 и3нёхъ сeдмьдесzтъ ў§ни3къ свои1хъ, и3 послA и5хъ по двэмA пред8 лицeмъ свои1мъ во всsкъ грaдъ и3 мёсто, ѓможе хотsше сaмъ и3ти2: гlаше же къ ни6мъ: жaтва ќбw мн0га, дёлателей же мaлw: моли1тесz u5бо гDи1ну жaтвэ, да и3зведeтъ дёлатєли на жaтву свою2. И#ди1те: сE ѓзъ посылaю вы2 ћкw ѓгнцы посредЁ волкHвъ. Не носи1те влагaлища, ни пи1ры, ни сапHгъ и3 ни ког0же на пути2 цэлyйте. В0ньже ѓще д0мъ вни1дете, пeрвэе глаг0лите: ми1ръ д0му семY: и3 ѓще ќбw бyдетъ тY сhнъ ми1ра, почjетъ на нeмъ ми1ръ вaшъ: ѓще ли же ни2, къ вaмъ возврати1тсz. Въ т0мъ же домY пребывaйте, kдyще и3 пію1ще, ћже сyть ў ни1хъ: дост0инъ бо є4сть дёлатель мзды2 своеS: не преходи1те и3з8 д0му въ д0мъ. И# в0ньже ѓще грaдъ вх0дите, и3 пріeмлютъ вы2, kди1те предлагaємаz вaмъ: и3 и3сцэли1те нед{жныz, и5же сyть въ нeмъ, и3 глаг0лите и5мъ: прибли1жисz на вы2 цrтвіе б9іе. И# в0ньже ѓще грaдъ вх0дите, и3 не пріeмлютъ вaсъ, и3зшeдше на расп{тіz є3гw2, рцhте: и3 прaхъ прилёпшій нaмъ t грaда вaшегw, tтрzсaемъ вaмъ. Nбaче сіE вёдите, ћкw прибли1жисz на вы2 цrтвіе б9іе. Глаг0лю вaмъ, ћкw сод0млzнwмъ въ дeнь т0й tрaднэе бyдетъ, нeже грaду томY. Г0ре тебЁ, хоразjне, г0ре тебЁ, виfсаjдо: ћкw ѓще въ тЂрэ и3 сідHнэ бhша си6лы бhли бhвшыz въ вaю, дрeвле ќбw во врeтищи и3 пeпелэ сэдsще покаsлисz бhша: nбaче тЂру и3 сідHну tрaднэе бyдетъ на судЁ, нeже вaма. И# ты2, капернаyме, и4же до небeсъ вознесhйсz, до ѓда низведeшисz.

 

 

 

1 Μετὰ δὲ ταῦτα ἀνέδειξεν ὁ Κύριος καὶ ἑτέρους ἑβδομήκοντα, καὶ ἀπέστειλεν αὐτοὺς ἀνὰ δύο πρὸ προσώπου αὐτοῦ εἰς πᾶσαν πόλιν καὶ τόπον οὗ ἤμελλεν αὐτὸς ἔρχεσθαι. 2 ἔλεγεν οὖν πρὸς αὐτούς· Ὁ μὲν θερισμὸς πολύς, οἱ δὲ ἐργάται ὀλίγοι· δεήθητε οὖν τοῦ κυρίου τοῦ θερισμοῦ ὅπως ἐργάτας ἐκβάλῃ εἰς τὸν θερισμὸν αὐτοῦ. 3 ὑπάγετε· ἰδοὺ ἀποστέλλω ὑμᾶς ὡς ἄρνας ἐν μέσῳ λύκων. 4 μὴ βαστάζετε βαλάντιον, μὴ πήραν, μηδὲ ὑποδήματα, καὶ μηδένα κατὰ τὴν ὁδὸν ἀσπάσησθε. 5 εἰς ἣν δ' ἂν οἰκίαν εἰσέρχησθε, πρῶτον λέγετε· εἰρήνη τῷ οἴκῳ τούτῳ. 6 καὶ ἐὰν ᾖ ἐκεῖ υἱὸς εἰρήνης, ἐπαναπαύσεται ἐπ' αὐτὸν ἡ εἰρήνη ὑμῶν· εἰ δὲ μήγε, ἐφ' ὑμᾶς ἐπανακάμψει. 7 ἐν αὐτῇ δὲ τῇ οἰκίᾳ μένετε ἐσθίοντες καὶ πίνοντες τὰ παρ' αὐτῶν· ἄξιος γὰρ ὁ ἐργάτης τοῦ μισθοῦ αὐτοῦ ἐστι· μὴ μεταβαίνετε ἐξ οἰκίας εἰς οἰκίαν. 8 καὶ εἰς ἣν ἂν πόλιν εἰσέρχησθε καὶ δέχωνται ὑμᾶς, ἐσθίετε τὰ παρατιθέμενα ὑμῖν, 9 καὶ θεραπεύετε τοὺς ἐν αὐτῇ ἀσθενεῖς, καὶ λέγετε αὐτοῖς· ἤγγικεν ἐφ' ὑμᾶς ἡ βασιλεία τοῦ Θεοῦ. 10 εἰς ἣν δ' ἂν πόλιν εἰσέρχησθε καὶ μὴ δέχωνται ὑμᾶς, ἐξελθόντες εἰς τὰς πλατείας αὐτῆς εἴπατε· 11 καὶ τὸν κονιορτὸν τὸν κολληθέντα ἡμῖν ἀπὸ τῆς πόλεως ὑμῶν εἰς τοὺς πόδας ἡμῶν ἀπομασσόμεθα ὑμῖν· πλὴν τοῦτο γινώσκετε, ὅτι ἤγγικεν ἐφ' ὑμᾶς ἡ βασιλεία τοῦ Θεοῦ. 12 λέγω δὲ ὑμῖν ὅτι Σοδόμοις ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἀνεκτότερον ἔσται ἢ τῇ πόλει ἐκείνῃ. 13 οὐαί σοι, Χοραζίν· οὐαί σοι, Βηθσαϊδά· ὅτι εἰ ἐν Τύρῳ καὶ Σιδῶνι ἐγένοντο αἱ δυνάμεις αἱ γενόμεναι ἐν ὑμῖν, πάλαι ἂν ἐν σάκκῳ καὶ σποδῷ καθήμενοι μετενόησαν. 14 πλὴν Τύρῳ καὶ Σιδῶνι ἀνεκτότερον ἔσται ἐν τῇ κρίσει ἢ ὑμῖν. 15 καὶ σύ, Καπερναούμ, ἡ ἕως τοῦ οὐρανοῦ ὑψωθεῖσα, ἕως ᾅδου καταβιβασθήσῃ.
 
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, СУББОТА

2 Кор., 178 зач., V, 1–10

5.1 Братия, знаем, что, когда земной наш дом, эта хижина, разрушится, мы имеем от Бога жилище на небесах, дом нерукотворенный, вечный. 2 Оттого мы и воздыхаем, желая облечься в небесное наше жилище; 3 только бы нам и одетым не оказаться нагими. 4 Ибо мы, находясь в этой хижине, воздыхаем под бременем, потому что не хотим совлечься, но облечься, чтобы смертное поглощено было жизнью. 5 На сие самое и создал нас Бог и дал нам залог Духа. 6 Итак мы всегда благодушествуем; и как знаем, что, водворясь в теле, мы устранены от Господа, – 7 ибо мы ходим верою, а не видением, – 8 то мы благодушествуем и желаем лучше выйти из тела и водвориться у Господа. 9 И потому ревностно стараемся, водворяясь ли, выходя ли, быть Ему угодными; 10 ибо всем нам должно явиться пред судилище Христово.

 

 

(За? рo7и.) Брaтіе, вёмы ћкw ѓще земнaz нaша хрaмина тёла разори1тсz, создaніе t бGа и4мамы, хрaмину нерукотворeну, вёчну на нб7сёхъ. И$бо њ сeмъ воздыхaемъ, въ жили1ще нaше нбcное њблещи1сz желaюще: ѓще т0чію и3 њблeкшесz, не нaзи њбрsщемсz. И$бо сyщіи въ тёлэ сeмъ воздыхaемъ њтzгчaеми, понeже не х0щемъ совлещи1сz, но поwблещи1сz, да пожeрто бyдетъ мeртвенное живот0мъ. Сотвори1вый же нaсъ въ сіE и4стое бGъ, и4же и3 дадE нaмъ њбручeніе д¦а. Дерзaюще u5бо всегдA и3 вёдzще, ћкw живyще въ тёлэ tх0димъ t гDа: вёрою бо х0димъ, ґ не видёніемъ: дерзaемъ же и3 благоволи1мъ пaче tити2 t тёла и3 вни1ти ко гDу: тёмже и3 тщи1мсz, ѓще входsще, ѓще tходsще, бlгоуг0дни є3мY бhти: всBмъ бо kви1тисz нaмъ подобaетъ пред8 суди1щемъ хrт0вымъ,

 

 

 

1 Οἴδαμεν γὰρ ὅτι ἐὰν ἡ ἐπίγειος ἡμῶν οἰκία τοῦ σκήνους καταλυθῇ, οἰκοδομὴν ἐκ Θεοῦ ἔχομεν, οἰκίαν ἀχειροποίητον αἰώνιον ἐν τοῖς οὐρανοῖς. 2 καὶ γὰρ ἐν τούτῳ στενάζομεν, τὸ οἰκητήριον ἡμῶν τὸ ἐξ οὐρανοῦ ἐπενδύσασθαι ἐπιποθοῦντες, 3 εἴ γε καὶ ἐνδυσάμενοι οὐ γυμνοὶ εὑρεθησόμεθα. 4 καὶ γὰρ οἱ ὄντες ἐν τῷ σκήνει στενάζομεν, βαρούμενοι ἐφ' ᾧ οὐ θέλομεν ἐκδύσασθαι, ἀλλ' ἐπενδύσασθαι, ἵνα καταποθῇ τὸ θνητὸν ὑπὸ τῆς ζωῆς. 5 ὁ δὲ κατεργασάμενος ἡμᾶς εἰς αὐτὸ τοῦτο Θεός, ὁ καὶ δοὺς ἡμῖν τὸν ἀρραβῶνα τοῦ Πνεύματος. 6 Θαρροῦντες οὖν πάντοτε καὶ εἰδότες ὅτι ἐνδημοῦντες ἐν τῷ σώματι ἐκδημοῦμεν ἀπὸ τοῦ Κυρίου· 7 διὰ πίστεως γὰρ περιπατοῦμεν, οὐ διὰ εἴδους· 8 θαρροῦμεν δὲ καὶ εὐδοκοῦμεν μᾶλλον ἐκδημῆσαι ἐκ τοῦ σώματος καὶ ἐνδημῆσαι πρὸς τὸν Κύριον. 9 διὸ καὶ φιλοτιμούμεθα, εἴτε ἐνδημοῦντες εἴτε ἐκδημοῦντες, εὐάρεστοι αὐτῷ εἶναι. 10 τοὺς γὰρ πάντας ἡμᾶς φανερωθῆναι δεῖ ἔμπροσθεν τοῦ βήματος τοῦ Χριστοῦ …
 
 

СЕДМИЦА 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ, СУББОТА

Лк., 29 зач., VII, 2–10

7.2 В то время вошел Иисус в Капернаум. У одного сотника слуга, которым он дорожил, был болен при смерти. 3 Услышав об Иисусе, он послал к Нему Иудейских старейшин просить Его, чтобы пришел исцелить слугу его. 4 И они, придя к Иисусу, просили Его убедительно, говоря: он достоин, чтобы Ты сделал для него это, 5 ибо он любит народ наш и построил нам синагогу. 6 Иисус пошел с ними. И когда Он недалеко уже был от дома, сотник прислал к Нему друзей сказать Ему: не трудись, Господи! ибо я не достоин, чтобы Ты вошел под кров мой; 7 потому и себя самого не почел я достойным придти к Тебе; но скажи слово, и выздоровеет слуга мой. 8 Ибо я и подвластный человек, но, имея у себя в подчинении воинов, говорю одному: пойди, и идет; и другому: приди, и приходит; и слуге моему: сделай то, и делает. 9 Услышав сие, Иисус удивился ему и, обратившись, сказал идущему за Ним народу: сказываю вам, что и в Израиле не нашел Я такой веры. 10 Посланные, возвратившись в дом, нашли больного слугу выздоровевшим.

 

 

(За? к7f.) Во врeмz џно, вни1де ї}съ въ капернаyмъ. С0тнику же нёкоему рaбъ болS ѕлЁ, хотsше* ўмрeти, и4же бЁ є3мY чeстенъ. Слhшавъ же њ ї}сэ, послA къ немY стaрцы їудє1йскіz, молS є3го2, ћкw да пришeдъ сп7сeтъ рабA є3гw2. Nни1 же пришeдше ко ї}сови, молsху є3го2 т0щно, глаг0люще, ћкw дост0инъ є4сть, є3мyже дaси сіE: лю1битъ бо kзhкъ нaшъ, и3 с0нмище т0й создA нaмъ. Ї}съ же и3дsше съ ни1ми. И# ўжE є3мY не далeче сyщу t хрaмины, послA къ немY с0тникъ дрyги, глаг0лz є3мY: гDи, не дви1жисz: нёсмь бо дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши: тёмже ни себE дост0йна сотвори1хъ пріити2 къ тебЁ: но рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й: и4бо и3 ѓзъ человёкъ є4смь под8 владhкою ўчинeнъ, и3мёz под8 соб0ю в0ины: и3 глаг0лю семY: и3ди2, и3 и3дeтъ: и3 друг0му: пріиди2, и3 пріи1детъ: и3 рабY моемY: сотвори2 сіE, и3 сотвори1тъ. Слhшавъ же сі‰ ї}съ, чуди1сz є3мY, и3 њбрaщьсz и3дyщему по нeмъ нар0ду речE: глаг0лю вaмъ, ни во ї}ли толи1ки вёры њбрэт0хъ. И# возврaщшесz п0сланіи њбрэт0ша болsщаго рабA и3сцэлёвша.

* и3мёzше

 

 

 

1… εἰσῆλθεν εἰς Καπερναούμ. 2 Ἑκατοντάρχου δέ τινος δοῦλος κακῶς ἔχων ἤμελλε τελευτᾶν, ὃς ἦν αὐτῷ ἔντιμος. 3 ἀκούσας δὲ περὶ τοῦ Ἰησοῦ ἀπέστειλε πρὸς αὐτὸν πρεσβυτέρους τῶν Ἰουδαίων, ἐρωτῶν αὐτὸν ὅπως ἐλθὼν διασώσῃ τὸν δοῦλον αὐτοῦ. 4 οἱ δὲ παραγενόμενοι πρὸς τὸν Ἰησοῦν παρεκάλουν αὐτὸν σπουδαίως, λέγοντες ὅτι Ἄξιός ἐστιν ᾧ παρέξει τοῦτο, 5 ἀγαπᾷ γὰρ τὸ ἔθνος ἡμῶν, καὶ τὴν συναγωγὴν αὐτὸς ᾠκοδόμησεν ἡμῖν. 6 ὁ δὲ Ἰησοῦς ἐπορεύετο σὺν αὐτοῖς. ἤδη δὲ αὐτοῦ οὐ μακρὰν ἀπέχοντος ἀπὸ τῆς οἰκίας ἔπεμψε πρὸς αὐτὸν ὁ ἑκατόνταρχος φίλους λέγων αὐτῷ· Κύριε, μὴ σκύλλου· οὐ γὰρ εἰμι ἱκανός ἵνα ὑπὸ τὴν στέγην μου εἰσέλθῃς· 7 διὸ οὐδὲ ἐμαυτὸν ἠξίωσα πρὸς σὲ ἐλθεῖν· ἀλλ' εἰπὲ λόγῳ, καὶ ἰαθήσεται ὁ παῖς μου. 8 καὶ γὰρ ἐγὼ ἄνθρωπός εἰμι ὑπὸ ἐξουσίαν τασσόμενος, ἔχων ὑπ' ἐμαυτὸν στρατιώτας, καὶ λέγω τούτῳ, πορεύθητι, καὶ πορεύεται, καὶ ἄλλῳ, ἔρχου, καὶ ἔρχεται, καὶ τῷ δούλῳ μου, ποίησον τοῦτο, καὶ ποιεῖ. 9 ἀκούσας δὲ ταῦτα ὁ Ἰησοῦς ἐθαύμασεν αὐτόν, καὶ στραφεὶς τῷ ἀκολουθοῦντι αὐτῷ ὄχλῳ εἶπε· Λέγω ὑμῖν, οὐδὲ ἐν τῷ Ἰσραὴλ τοσαύτην πίστιν εὗρον. 10 καὶ ὑποστρέψαντες οἱ πεμφθέντες εἰς τὸν οἶκον εὗρον τὸν ἀσθενοῦντα δοῦλον ὑγιαίνοντα.
 
 

НЕДЕЛЯ 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ (ВОСКРЕСЕНИЕ)

Гал., 215 зач., VI, 11–18

6.11 Братия, видите, как много написал я вам своею рукою. 12 Желающие хвалиться по плоти принуждают вас обрезываться только для того, чтобы не быть гонимыми за крест Христов, 13 ибо и сами обрезывающиеся не соблюдают закона, но хотят, чтобы вы обрезывались, дабы похвалиться в вашей плоти. 14 А я не желаю хвалиться, разве что только крестом Господа нашего Иисуса Христа, которым для меня мир распят, и я для мира. 15 Ибо во Христе Иисусе ничего не значит ни обрезание, ни необрезание, а новая тварь. 16 Тем, которые поступают по сему правилу, мир им и милость, и Израилю Божию. 17 Впрочем никто не отягощай меня, ибо я ношу язвы Господа Иисуса на теле моем. 18 Благодать Господа нашего Иисуса Христа со духом вашим, братия. Аминь.

 

 

(За? сє7i.) Брaтіе, ви1дите, коли1цэми кни1гами писaхъ вaмъ моeю рук0ю. Е#ли1цы хотsтъ хвали1тисz по пл0ти, сjи нyдzтъ вы2 њбрёзатисz, т0чію да не кrтA рaди хrт0ва гони1ми бyдутъ: ни бо2 њбрёзающіисz сaми зак0нъ хранsтъ, но хотsтъ вaмъ њбрёзоватисz, да въ вaшей пл0ти похвaлzтсz: мнё же да не бyдетъ хвали1тисz, т0кмw њ кrтЁ гDа нaшегw ї}са хrтA, и4мже мнЁ мjръ распsтсz, и3 ѓзъ мjру. Њ хrтё бо ї}сэ ни њбрёзаніе что2 м0жетъ, ни неwбрёзаніе, но н0ва твaрь. И# є3ли1цы прaвиломъ си1мъ жи1телствуютъ, ми1ръ на ни1хъ и3 млcть, и3 на ї}ли б9іи. Пр0чее, труды2 да никт0же ми2 даeтъ: ѓзъ бо ћзвы гDа ї}са на тёлэ моeмъ ношY. Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA со дyхомъ вaшимъ, брaтіе. Ґми1нь.

 

 

 

11 Ἴδετε πηλίκοις ὑμῖν γράμμασιν ἔγραψα τῇ ἐμῇ χειρί. 12 ὅσοι θέλουσιν εὐπροσωπῆσαι ἐν σαρκί, οὗτοι ἀναγκάζουσιν ὑμᾶς περιτέμνεσθαι, μόνον ἵνα μὴ τῷ σταυρῷ τοῦ Χριστοῦ διώκωνται. 13 οὐδὲ γὰρ οἱ περιτετμημένοι αὐτοὶ νόμον φυλάσσουσιν, ἀλλὰ θέλουσιν ὑμᾶς περιτέμνεσθαι, ἵνα ἐν τῇ ὑμετέρᾳ σαρκὶ καυχήσωνται. 14 Ἐμοὶ δὲ μὴ γένοιτο καυχᾶσθαι εἰ μὴ ἐν τῷ σταυρῷ τοῦ Κυρίου ἡμῶν Ἰησοῦ Χριστοῦ, δι' οὗ ἐμοὶ κόσμος ἐσταύρωται κἀγὼ τῷ κόσμῳ. 15 ἐν γὰρ Χριστῷ Ἰησοῦ οὔτε περιτομή τι ἰσχύει οὔτε ἀκροβυστία, ἀλλὰ καινὴ κτίσις. 16 καὶ ὅσοι τῷ κανόνι τούτῳ στοιχήσουσιν, εἰρήνη ἐπ' αὐτοὺς καὶ ἔλεος, καὶ ἐπὶ τὸν Ἰσραὴλ τοῦ Θεοῦ. 17 Τοῦ λοιποῦ κόπους μοι μηδεὶς παρεχέτω· ἐγὼ γὰρ τὰ στίγματα τοῦ Κυρίου Ἰησοῦ ἐν τῷ σώματί μου βαστάζω. 18 Ἡ χάρις τοῦ Κυρίου ἡμῶν Ἰησοῦ Χριστοῦ μετὰ τοῦ πνεύματος ὑμῶν, ἀδελφοί· ἀμήν.
 

НЕДЕЛЯ 22-я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ (ВОСКРЕСЕНИЕ)

Лк., 83 зач., XVI, 19–31

16.19 Сказал Господь притчу сию: некоторый человек был богат, одевался в порфиру и виссон и каждый день пиршествовал блистательно. 20 Был также некоторый нищий, именем Лазарь, который лежал у ворот его в струпьях 21 и желал напитаться крошками, падающими со стола богача, и псы, приходя, лизали струпья его. 22 Умер нищий и отнесен был Ангелами на лоно Авраамово. Умер и богач, и похоронили его. 23 И в аде, будучи в муках, он поднял глаза свои, увидел вдали Авраама и Лазаря на лоне его 24 и, возопив, сказал: отче Аврааме! умилосердись надо мною и пошли Лазаря, чтобы омочил конец перста своего в воде и прохладил язык мой, ибо я мучусь в пламени сем. 25 Но Авраам сказал: чадо! вспомни, что ты получил уже доброе твое в жизни твоей, а Лазарь – злое; ныне же он здесь утешается, а ты страдаешь; 26 и сверх всего того между нами и вами утверждена великая пропасть, так что хотящие перейти отсюда к вам не могут, также и оттуда к нам не переходят. 27 Тогда сказал он: так прошу тебя, Отче, пошли его в дом отца моего, 28 ибо у меня пять братьев, пусть он засвидетельствует им, чтобы и они не пришли в это место мучения. 29 Авраам сказал ему: у них есть Моисей и пророки; пусть слушают их. 30 Он же сказал: нет, отче Аврааме, но если кто из мертвых придет к ним, покаются. 31 Тогда Авраам сказал ему: если Моисея и пророков не слушают, то если бы кто и из мертвых воскрес, не поверят.

 

 

(За? п7г.) РечE гDь при1тчу сію2: человёкъ нёкій бЁ богaтъ, и3 њблачaшесz въ порфЂру и3 вЂссонъ, веселsсz на вс‰ дни6 свётлw. Ни1щь же бЁ нёкто, и4менемъ лaзарь, и4же лежaше пред8 враты2 є3гw2 гн0енъ и3 желaше насhтитисz t крупи1цъ пaдающихъ t трапeзы богaтагw: но и3 пси2 приходsще њблизaху гн0й є3гw2. Бhсть же ўмрeти ни1щему, и3 несeну бhти ѓгGлы на л0но ґвраaмле: ќмре же и3 богaтый, и3 погреб0ша є3го2. И# во ѓдэ возвёдъ џчи свои2, сhй въ мyкахъ, ўзрЁ ґвраaма и3здалeча, и3 лaзарz на л0нэ є3гw2: и3 т0й возглaшь речE: џтче ґвраaме, поми1луй мS, и3 посли2 лaзарz, да њм0читъ конeцъ пeрста своегw2 въ водЁ и3 ўстуди1тъ љзhкъ м0й: ћкw стрaжду во плaмени сeмъ. Речe же ґвраaмъ: чaдо, помzни2, ћкw воспріsлъ є3си2 благ†z тво‰ въ животЁ твоeмъ, и3 лaзарь тaкожде ѕл†z: нн7э же здЁ ўтэшaетсz, тh же стрaждеши: и3 над8 всёми си1ми междY нaми и3 вaми пр0пасть вели1ка ўтверди1сz, ћкw да хотsщіи прейти2 tсю1ду къ вaмъ не возм0гутъ, ни и5же tтyду, къ нaмъ прех0дzтъ. Речe же: молю1 тz u5бо, џтче, да п0слеши є3го2 въ д0мъ nтцA моегw2: и4мамъ бо пsть брaтій: ћкw да засвидётелствуетъ и5мъ, да не и3 тjи пріи1дутъ на мёсто сіE мучeніz. Глаг0ла є3мY ґвраaмъ: и4мутъ мwmсeа и3 прbр0ки: да послyшаютъ и5хъ. Џнъ же речE: ни2, џтче ґвраaме: но ѓще кто2 t мeртвыхъ и4детъ къ ни6мъ, покaютсz. Речe же є3мY: ѓще мwmсeа и3 прbр0кwвъ не послyшаютъ, и3 ѓще кто2 t мeртвыхъ воскрeснетъ, не и4мутъ вёры.

 

 

 

19 Ἄνθρωπος δέ τις ἦν πλούσιος, καὶ ἐνεδιδύσκετο πορφύραν καὶ βύσσον εὐφραινόμενος καθ' ἡμέραν λαμπρῶς. 20 πτωχὸς δέ τις ἦν ὀνόματι Λάζαρος, ὃς ἐβέβλητο πρὸς τὸν πυλῶνα αὐτοῦ ἡλκωμένος 21 καὶ ἐπιθυμῶν χορτασθῆναι ἀπὸ τῶν ψιχίων τῶν πιπτόντων ἀπὸ τῆς τραπέζης τοῦ πλουσίου· ἀλλὰ καὶ οἱ κύνες ἐρχόμενοι ἐπέλειχον τὰ ἕλκη αὐτοῦ. 22 ἐγένετο δὲ ἀποθανεῖν τὸν πτωχὸν καὶ ἀπενεχθῆναι αὐτὸν ὑπὸ τῶν ἀγγέλων εἰς τὸν κόλπον Ἀβραάμ· ἀπέθανε δὲ καὶ ὁ πλούσιος καὶ ἐτάφη. 23 καὶ ἐν τῷ ᾅδῃ ἐπάρας τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ, ὑπάρχων ἐν βασάνοις, ὁρᾷ Ἀβραὰμ ἀπὸ μακρόθεν καὶ Λάζαρον ἐν τοῖς κόλποις αὐτοῦ. 24 καὶ αὐτὸς φωνήσας εἶπε· πάτερ Ἀβραάμ, ἐλέησόν με καὶ πέμψον Λάζαρον ἵνα βάψῃ τὸ ἄκρον τοῦ δακτύλου αὐτοῦ ὕδατος καὶ καταψύξῃ τὴν γλῶσσάν μου, ὅτι ὀδυνῶμαι ἐν τῇ φλογὶ ταύτῃ. 25 εἶπε δὲ Ἀβραάμ· τέκνον, μνήσθητι ὅτι ἀπέλαβες σὺ τὰ ἀγαθά σου ἐν τῇ ζωῇ σου, καὶ Λάζαρος ὁμοίως τὰ κακά· νῦν δὲ ὧδε παρακαλεῖται, σὺ δὲ ὀδυνᾶσαι· 26 καὶ ἐπὶ πᾶσι τούτοις μεταξὺ ἡμῶν καὶ ὑμῶν χάσμα μέγα ἐστήρικται, ὅπως οἱ θέλοντες διαβῆναι ἔνθεν πρὸς ὑμᾶς μὴ δύνωνται, μηδὲ οἱ ἐκεῖθεν πρὸς ἡμᾶς διαπερῶσιν. 27 εἶπε δέ· ἐρωτῶ οὖν σε, πάτερ, ἵνα πέμψῃς αὐτὸν εἰς τὸν οἶκον τοῦ πατρός μου· 28 ἔχω γὰρ πέντε ἀδελφούς· ὅπως διαμαρτύρηται αὐτοῖς, ἵνα μὴ καὶ αὐτοὶ ἔλθωσιν εἰς τὸν τόπον τοῦτον τῆς βασάνου. 29 λέγει αὐτῷ Ἀβραάμ· ἔχουσι Μωϋσέα καὶ τοὺς προφήτας· ἀκουσάτωσαν αὐτῶν. 30 ὁ δὲ εἶπεν· οὐχί, πάτερ Ἀβραάμ, ἀλλ' ἐάν τις ἀπὸ νεκρῶν πορευθῇ πρὸς αὐτοὺς, μετανοήσουσιν. 31 εἶπε δὲ αὐτῷ· εἰ Μωϋσέως καὶ τῶν προφητῶν οὐκ ἀκούουσιν, οὐδὲ ἐάν τις ἐκ νεκρῶν ἀναστῇ πεισθήσονται.

 


На главную